Бандитам — волю!?

П.Масляк,

Україна молода,

26.02.05

Необхiднi нотатки перед парламентськими виборами-2006

В останній період виявилося, поки що на декларативному рівні, декілька тривожних тенденцій, які можуть значною мірою применшити досягнення помаранчевої революції, а також призвести до її продовження вже на недемократичних засадах. Тому новій владі необхідно врахувати хоча б декілька очевидних, на мою думку, моментів.

По-перше, виявилася тенденція реабілітації злочинців, які вчинили злочини «до Ющенка». Хоча злочинці при злочинній владі, якщо вони вчинили важкі злочини при демократичній владі, ніколи не стануть мирними овечками. Бо ж якщо за фальсифікацію виборів законом, прийнятим Верховною Радою і підписаним Президентом, передбачено покарання до 12 років, то чому ж тоді цей закон не виконується? Чи, може, нова влада уже вважає, що ніяких масових фальсифікацій не було? Але ж вкидали фальшиві бюлетені, підмальовували цифри в протоколах, крутили «каруселі», били народних депутатів і журналістів, підпалювали скриньки, підлаштовували під свої вигоди роботу інформаційного сервера ЦВК. За це хтось платив великі гроші, а хтось ці гроші брав «за роботу». І був абсолютно впевнений у тому, що до влади все одно прийдуть бандити, і йому не те що нічого не буде, а ще й випишуть премію у 250 тисяч гривень та призначать пенсію у 15 тисяч гривень, віднявши ці гроші у чесних і законослухняних громадян. (До речі, таку пенсію міністр МВС Білоконь урвав і при новій владі).

По-друге, деякі засоби масової інформації намагаються переконати народ, що відверті злочинці, якщо вони належать до тієї чи іншої партії, надто до її керівництва, — то вже ніякі не злочинці і бандити, а недоторканні політичні діячі, чий арешт (або конфіскація їхнього майна на користь держави) є не законним юридичним актом, а переслідуванням опозиції, гонінням «за переконання». Ну що ж, якщо ці переконання злочинні і вони були втілені в життя, то цим «політичним діячам» місце за гратами, а не в керівництві політичних організацій. А то виходить, що злочинці почали до нових парламентських виборів масово створювати нові партії й очолювати їх, використовуючи ті ж награбовані у народу гроші.

По-третє, чи потрібен депутатський імунітет у світлі останніх подій із абсолютним зрощенням «сіамських близнюків» — влади, політики й криміналітету? Чи не є така тенденція спокусою для об’єднання уже організованих злочинців ще й у політичні організації, тобто партії, з метою отримання «даху»?

По-четверте, кому заважає ідея люстрації? Чому проти неї так заповзято виступив новий міністр юстиції? Про порушення яких прав людини люстрацією Роман Зварич говорив? Він що — за юридичне чи моральне право будь-кого на безкарну злочинну діяльність? Якщо ні, то в чому ж тоді справа?

Ну й, нарешті, останнє. Чи не вийде у нової влади на основі всього вищевикладеного так, як у відомого персонажу кінокомедії «Кавказька полонянка»: він, будучи одним із місцевих керівників, виказував начальникові міліції, що п’яний дебош Шурика можна розглядати й iнакше — як те, що відомий науковий працівник не розрахував своїх сил, і ми маємо справу з нещасним випадком на виробництві. Тоді ми скотимося до всепрощення і, врешті-решт, усі керівні посади знову опанують все ті ж злочинні «шурики», які «надірвалися на роботі», обкрадаючи всю Україну. Їх же за це пожаліти треба, а не притягувати до відповідальності? Бо якщо в чесних людей пенсія 200 гривень, а в злочинців — 15 тисяч, то хто в нашому суспільстві захоче залишатися чесним і порядним? Натомість треба зробити так, щоб бути чесним стало вигідно, і не було вигідно ставати злочинцем. Інакше дуже швидко все стане «на свої місця».

Не є нормальним, коли на тлі того, що в сусідніх Польщі чи Литві найбагатші люди мають на власних рахунках не більше 40 млн. доларів, у нас ціла група людей «цілком законно» набула багато мільярдів доларів. Це ж скільки тисяч доларів «законно» треба було зняти з кожного громадянина України, щоб набути такі статки? Це скільки людей померло від хвороб, недоїдання, невлаштованості всіх сфер життя або загинуло на виробництві від економії олігархами на охороні праці? Хіба це не злочин проти власного народу? Хіба ці люди не є реальними, а не вигаданими ворогами народу, і тепер пропонують нам усіх злочинців-політиків та політиків-злочинців не чіпати?

Треба діяти рішучіше, нова владо! З українським суспільством, як показала помаранчева революція, такі «жарти» можуть закінчитися трагічно.