Потойбіччя

Лесь ПАВЛІВ,

Українська газета,

09.02.05

Кілька мільйонів наших співгромадян, під час помаранчевої революції, опинилися по той бік барикад. їхня точка зору на події, які змінили обличчя та життя України теж є вельми цікавою. Кореспондент «Української газети» поспілкувався з двома політиками, які,апріорі, повинні були мати нестандартну і незагальноприйняту думку, щодо подій помаранчевої революції - Тарасом Чорноволом і Дмитром Корчинським.

Одним з лідерів «потойбіччя» став керівник виборчого штабу екс-кандидата на пост Президента України Віктора Януковича Тарас Чорновіл. Погляд Чорновола на помаранчеву революцію виявився досить несподіваним: в усякому разі ніякого принципового відторгнення цього явища помітно не було. А от що насправді здивувало, так це його бажання продовжити революцію.

За словами Чорновола, те, що ми називаємо помарачевою революцією, а він ще не визначився як, спричинило цілий ряд факторів: «Це абсолютно неоднозначна річ. Я дійсно погоджуюся, що для багатьох, хто нібито був на чолі революції, вона була несподіванкою, досить серйозною несподіванкою».

Основне, що її спричинило — це те, що було загальним гаслом — «Досить!» Досить брехні, досить бруду, досить того самого тиску.

«Я задоволений саме цим фактором. Але я маю певне застереження. Я не хочу казати, що це спричинило «оранжеву революцію». Це почало спричиняти революцію. Революцію десь в душах, «в умах», і вона могла стати реально вуличною революцією», — каже Чорновіл,

«А от те, що ми називаємо «оранжевою» революцією — мені здається, що це вже процес згортання революції і це вже фактор того, що певні люди, використавши дуже вміло, вправно та технологічно бажання людей покінчити зі старими принципами, які були, десь переключили все це на маніпуляцію. Те що відбулося на Майдані, десь з третього-четвертого дня починаючи, це вже маніпулятивний синдром, це вже не революція. Але реально певна революційність «в умах» відбулася. Чи вдасться її втримати? Я не знаю», — сумнівається екс-начальник екс-штабу Януковича.

Він також не впевнений, що преса так довго буде такою незалежною і вільною, що «вони не повторять з «кумиром Ющенком» те саме чи ще гірше, ніж було з «кумиром Кучмою».

Чорновіл пояснює, чому його спогади про помаранчеву революцію не є дуже приємними: «Я під час того, що називалося «помаранчевою революцією», саме в розпал її очолив штаб Януковича, саме тоді, коли весь адмінресурс «метнувся» від нього. Один сільський чи міський голова, який казав, що «голову зірве», якщо не буде 97% за Януковича, почав кричати всім, якщо не буде 97% за Ющенка. Я в цей період, будемо відверті, всі ми трохи суб'єктивні, бачив утому всьому, що відбувалося на Майдані, у цій революції виключно негатив. Зараз я пробую для себе дещо переосмислити, оцінити те що є, навіть дискусію про люстрацію, з ідеалістичних принципів, в доброму смислі цього слова. Я бачу, що є багато чого хорошого».

На його думку, позитив помаранчевої революції передусім у тому, що люди «розкріпачились» і дістали шанс для того, щоб не війти в нове кріпацтво: «Але це ще не є доконаний факт. Тому що я не вважаю, що відбувся завершений факт революції». Чорновіл вважає, якщо події листопада-грудня 2004 року «далі будуть трактуватися, сприйматися і розвиватися лише в понятті «помаранчевої революції», то це буде повною профанацією, одна кланова група заміниться іншою, і нічого доброго не відбудеться, крім надглибокого розчарування, внаслідок якого щось нове, позитивне, велике, добре і вічне прийде дуже і дуже нескоро». У тому ж разі, «якщо вдасться продовжити те, що називається революцією, ми зможемо скоро стати нормальною цивілізованою країною з громадянським суспільством». «Але я тут не є таким великим оптимістом», — одразу попереджає Чорновіл.

Бунтувати весело?

Лідер партії «Братство» Дмитро Корчинський теж опинився по той бік революції, хоча в цьому ніхто і не сум-

нівався. На думку Корчинського, помаранчеву революцію спричинили крайня слабкість і неефективність влади, яка просто провокувала людей проти себе повстати. Тобто, на початку помаранчевої революції всім було зрозуміло, що можна повставати проти влади і за це нікому нічого не буде, це абсолютно безпечно, вважає він. Найголовніше, що спричинило помаранчеву революцію — це те, що нація нарешті прокинулися. Публіку дійсно «дістали» і люди вирішили піти і «отвязатися» на владі. Відбувся процес усвідомлення, що бунтувати весело, вигідно, почесно і безпечно, що це потрібно робити.

Корчинському під час помаранчевої революції найбільше запам'яталася кількість людей, яка вийшла на вулицю: «Як з'ясувалося, наш народ значно кращий, ніж ми про нього думали, а влада значно гірша, ніж ми про неї думали». На його переконання, революція вплине на подальший розвиток держави в цілому позитивно: «Головне те, що нація прокинулася. Наша задача зараз не дати нації заснути знову». Він нагадав, що! коли люди прокинулися для економічної діяльності на початку 1990-х років, вони одразу понесли гроші в( трасти. Коли вони зараз прокинулися для політичної діяльності, вони понесли свої зусилля в траст під назвою «Ющенко». На початку 1990-х після захоплення траста-ми, вони почали створювати товариства обманутих вкладників. Через деякий час, переконаний Корчинський, вони стануть створювати товариства обманутих «мерзликів»: от ми мерзли на Майдані, а нас так підло обманули. Цей процес буде співпадати з процесом самоусвідомлення і, в цілому, це позитивно. «Будемо сподіватися, що надалі ми будемо жити вже серед бурхливої, а не сонної нації», — завершив свої спірні розмірковування Корчинський.

Р.S. Отакі думки. Можна казати різне. Але закривати очі і казати, що таких думок немає, ми не маємо права. Тому «Українська газета» інколи друкує неформатні роздуми з приводу, що їх породжують неформатні політики.