Про невдах

„Українська газета”,

09.02.05

Проте одне кадрове призначення вже викликало у нас, щонайменше здивування, та й сама процедура введення цієї людини в уряд— відстрочена, скандальна—також провокує немало питань. Йдеться про Романа Безсмертного, віце-прем'єра з адміністративно-територіальної реформи.

Новий уряд, на перший погляд, справляє враження добротної команди, здатної проломити інерційний опір старої владної вертикалі. У цьому уряді дійсно багато нових облич, що ще не встати загрузнути в традиційних бюрократичних пастках будь-якої влади, 6 в уряди «колишні», тобто ті, хто вже був у владі. Але їх присутність, і це треба визнати, корисна. Вони мають досвід роботи в специфічних українських умовах і знають все про те, як добитися виконання урядових рішень на місцях.

Проте одне кадрове призначення вже викликалоу нас, щонайменше. здивування, та й сама процедура введення цієї людини в уряд— відстрочена, скандальна—також провокує немало питань. Йдеться про Романа Безсмертного, віце-прем'єра з адміністративно-територіальної реформи. Треба одразу визнати, що Роман Петрович і адміністративно-територіальна реформа — речі настільки несумісні, що навіть за теорією політичної ймовірності вони ніяк і ніколи не могли перетнутися. При повному розумі. Якби, звичайно, за таким дивним призначенням не стояв жорсткий торг і бажання нагородити неначебто свою людину.

Адміністративно-територіальна реформа — один з пріоритетних напрямів в роботі нинішнього Кабміну. По-перше, необхідно зламати опір місцевих еліт, які все ще насторожено сприймають президента Ющенка. По-друге, потрібно терміново розробити прозорішу схему відносин центр/регіони. Регіони повинні одержати більше самостійності, але при цьому не спокуситися примарою сепаратизму. По-третє, потрібно упорядкувати фінансові відносини між різними суб'єктами державної влади і органами місцевого самоврядування. По суті, йдеться про поспішне створення абсолютно іншого типу держу правління - з розвитком сильного місцевого самоврядування, переорієнтацією бюджетних фінансових потоків, більшою самостійністю місцевих органів влади у прийнятті концептуальних рішень. Нарешті, найголовніше — потрібно терміново поновити кадровий склад управлінських структурна місцях, провести необхідні скорочення і вилучити з місцевих команд найодіозніша бюрократів. Одним словом, потрібна копітка і системна реформа. Від результатів цієї реформи залежить, зокрема, і швидкість підвищення соціальної.захищеності людей на міс,цях, і успішність інших трансформацій, намічених урядом Тимошенко. Якщо не рахувати напрям, пов'язаний з необхідністю жорсткого відділення олігархів від великої політики, адміністративно-територіальна реформа — пріоритет номер один. 1 хто ж повинен був очолити цей напрям?

Навряд чи це повинен бути Безсмертний. Більш того, на наш погляд, це взагалі була сама остання кандидатура, яка могла претендувати на таке відповідальне місце. Роман Петрович ніколи не відрізнявся системним чи хоча б грамотним тактичним мисленням. Він дуже емоційний і нестриманий. Чого варта його публічна атака на Юлію Тимошенко напередодні оголошення нового складу уряду. Як виявилося, всі «викривальні заяви» Безсмертного — всього лише частина великої торгової кампанії з особистого входу в уряд, Але навіть не в цьому суть проблеми. Куди важливіше те, що Безсмертний ніколи не був талановитим організатором (а саме ця риса необхідна будь-якому реформатору) Не дарма, напевно, в самий розпал президентської виборчої кампанії його тихенько потіснили з ролі начальника штабу, замінивши на більш організованого Олександра Зінченка. Чому це відбулося? Тому що Безсмертному дуже швидко вдалося завалити роботу регіональних штатів, створити плутанину в центральному штабі, сплутати всі пріоритети, спровокувати багато внутрішніх розборок.