Гліб ПАВЛОВСЬКИЙ: "Я НЕ БАЖАЮ ПАНІ ТИМОШЕНКО ОПИНИТИСЯ В СИТУАЦІЇ ПАНА ЖВАНІЇ"

Іван ВОРОТИНСЬКИЙ,

„Молодь України”,

10.02.05

Гліб Павловський: „На відміну від США та Європи, ми не тиснемо на Україну, не займаємося підривною діяльністю.”

Є велика американська мрія. Це коли водій вантажівки зненацька стає Елвісом Преслі або коли чорний хлопець із багатодітної родини невпинною працею ліпить із себе Майкла Джексона. У радянські часи теж мріяли; вступити до КПРС, купити машину, дачу, захистити дисертацію, одружитися з донькою секретаря обкому.

Гліб Павловський, одеський єврей, теж плекав мрію, ще студентом він жадав змінити СРСР. Глибоко вивчав марксизм-ленінізм та одружився з донькою прокурора, який на весіллі пообіцяв запроторити зятя за грати.

Як зазначають біографи Павловського, ще студентом його викликали в КДБ, де Гліб здав свого друга "Вячека" — майбутнього депутата Державної Думи, відомого російського демократа В'ячеслава Ігрунова. Згодом утік до Москви, де працював сезонним робітником, столяром на різних будівництвах, коротаючи вечори на дисидентських посиденьках. У дисидентів 80-х років було лише два виходи: або арешт, або алкоголізм.

1980 року Павловського заарештували, й він порушив основне правило дисидентів — визнав себе винним. Унаслідок замість в'язниці одержав заслання в Комі АРСР, де сумирно трудився кочегаром. 20 років потому Павловський став впливовим радником без перебільшення найдужчого глави держави після Сталіна. Тепер його фігура демонічна та містична. Про нього стали говорити, що "він зробив Путіна".

Нині Гліб Павловський очолює Фонд ефективної політики й навіть після гучного провалу в Україні як основного піарника Януковича залишається головним ідеологом Кремля»

— Які помилки ви допустили під час президентської виборчої кампанії в Україні?

— Головна помилка — це мій опортунізм. Я виявляв зайву стриманість в оцінках супротивників. Поводився як дипломат, а не консультант. Я не мав повноважень консультувати від імені когось, мав лише інформаційні повноваження. Не дозволяв власних стратегій в українській виборчій кампанії, і це було моєю найбільшою помилкою. Мої американські, європейські, надто польські, колеги були наполегливішими у своїх рекомендаціях. Друга помилка — це злиденність наших російських ЗМІ, нашого шоу-бізнесу в Україні. Те, що показує наше телебачення, принижує Росію.

— Російські експерти стверджують, що під час президентської кампанії в Україні ви зуміли переконати політичне керівництво РФ і видавали особисті інтереси в президентській кампанії в Україні з-поміж інших — матеріальних, фінансових — як інтереси національної безпеки Росії.

— Можу впевнено сказати, що це не так. І не лише щодо себе, а й багатьох груп, які є моїми конкурентами. І ось чому — не було комерційної зацікавленості. Український політичний ринок відкритий, з усіма політичними силами в Україні російські політтехнологи працювали на комерційній основі. Мені особисто пан Порошенко робив прозорі комерційні пропозиції взаємодіяти з командою Ющенка. Але я відхилив їх, бо ці пропозиції створювали конфлікт інтересів. Та й працювати з "Нашою Україною" було комерційно невигідно.

— Ви готові морально та психологічно як консультант взяти участь у парламентських виборах в Україні 2006 року?

— Ось тільки чи виникне в Україні реальна опозиція? Це відкрите питання. За всіма політичними організаціями та партіями нічого немає, це лише етикетки, чистий аркуш. Значна частина української еліти після виборів перейде на фінансове утримання нової влади.

— Як Росія оцінює події, що відбулися в Україні?

— Революція в Україні не є предметом відносин Росії й України. Путін і Ющенко під час зустрічі не обговорювали цієї теми. Щодо України в нас немає жодних нових проблем. Ми ведемо моніторинг дотримання Україною домовленостей з нами. Будь ласка, нехай Київ вступає в європейські структури. Але знаю достеменно, що Росія ніколи не допустить фінансування українських інтеграційних програм в Європі. Ми не просуватимемо Україну в Європу шляхом обмеження своїх інтересів.

— Призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром — виклик Путіну?

— Для Кремля це не проблема. Юлія Тимошенко, на думку наших експертів, людина, здатна домовлятися, що вона неодноразово підтверджувала під час спілкування з російськими чиновниками. У неї напрацьовані зв'язки з Росією. Водночас ми маємо всі дані її біографії. Стосунки з новим урядом України будуть у межах міжнарод-

ного законодавства. Нам не звикати, адже уряд України очолював і Павло Лазаренко.

— Ви могли б висловити свої враження від несподіваної смерті премєр-міністра Грузії?

— Смерть грузинського прем'єра пана Жванії — загадкова, але якоюсь мірою була передбачуваною. Бути прем'єром у Грузії — небезпечно. До речі, я не бажав би пані Тимошенко опинитися в ситуації пана Жванії. Проблема в одному — в непрозорості політичних намірів грузинського керівництва.

— Чи притягнуть Леоніда Кучму до кримінальної відповідальності?

— Леонід Кучма, як відомо, торік у листопаді-грудні визначився із власною долею і став її господарем. Точніше, він вибрав господарів своєї долі. Нехай з ними й обговорює майбутнє життя. Екс-президент нині торгується з новою владою.

— Важко боротися з американцями у виборчих демократичних технологіях?

— В Україні Росія дуже чітко позначила межу своєї позиції, своїх інтересів. Ми свідомо брали участь у примиренні Віктора Януковича та Віктора Ющенка. На відміну од США та Європи, ми не тиснемо на Україну, не займаємося підривною діяльністю. Позиція, зайнята Росією під час президентської виборчої кампанії в Україні, була першою спробою ведення відкритої політики. Під час зустрічі Владіміра Путіна з новим Президентом України російський глава держави вперше прямо сформулював доктрину Росії щодо своїх сусідів. Москва не вибудовуватиме політичних проектів, схем за спиною суверенних урядів і легітимних лідерів. Але Путін не говорив, що Росія не взаємодіятиме з опозицією в країнах СНД. Йдеться про офіційні контакти з лідерами опозиції, з керівниками неурядових громадських організацій. Ми не вважаємо, що, наприклад, український лідер Віктор Ющенко монопольно представляє все українське суспільство. Під час виборів в Україні з боку президента Польщі Алєксандра Кваснєвського Росія зіткнулася з політичною формулою (це можна назвати доктриною Кваснєвського), яка підсумовує всі антиросійські настрої Заходу. Як відомо, президент Польщі заявив, що "краще Україна без Росії, ніж Україна з Росією". Вважаю, що це концепція настільки ж анти-російська, наскільки й антиєвропейська. Вона заснована на протистоянні, і європейським країнам доведеться вибрати, по який бік барикад перебувати. Ми розглядаємо це як концепцію обмеження та відкидання Росії. Вважаю, що це дурість. Світу потрібна об'єднана, а не розділена Європа.

— Чи змінить Росія свою зовнішню політику після революційних подій в Україні?

— Росія тепер ревізує свою політику на пострадянському просторі та механізми її забезпечення. Наприклад, концепція "близького зарубіжжя" для Кремля — мертва, не слід очікувати спроб відновити її. Росія сама гарантуватиме власну національну безпеку. Пріоритетом зовнішньої політики Владіміра Путіна стане перетворення (а точніше — відновлення) Росії на світову державу XXI століття. Це складне завдання, але ми його вирішимо з реалістичним уявленням про себе та своїх союзників. Партнером Росії на пострадянському просторі буде здоровий глузд. Росія стане світовою державою, вона матиме глобальну зону інтересів. Нині РФ має інтереси серед сусідніх країн. Наприклад, держави Балтії перебувають у зоні наших інтересів. Зміну зовнішньої політики Росії буде підкріплено матеріально й організовано. Події в Україні виявили багато вад відомчих погоджень щодо забезпечення російської зовнішньої політики.