Партія чи торговий бренд?

Анатолій ГУК,

«Комуніст»,

09.02.05

Морально підтримував оранжеву революцію. При цьому прекрасно розумію, що шлях, пропонований націоналістичним оточенням Ющенка, — це шлях у безвихідь.

Зізнатися чесно, мене ніколи не радувало, коли на сторінках партійних газет соціалісти і комуністи починали з'ясовувати стосунки. Якось так вийшло, що, незважаючи на всі розбіжності, завжди думав, що КПУ і СПУ — ідейно близькі партії, а проблеми виникають тільки через амбіції двох, безсумнівно, яскравих і талановитих керівників. Відразу скажу, що я не член жодної з партій, хоча завжди голосую в місті за соціалістів, а на українських виборах — за комуністів. На останні вибори не ходив. Морально підтримував оранжеву революцію. При цьому прекрасно розумію, що шлях, пропонований націоналістичним оточенням Ющенка, — це шлях у безвихідь.

Однак події, що розгорнулися після перемоги "Нашої України", мене буквально приголомшили і змусили на багато речей подивитися по-іншому. Було зрозуміло, коли треба було виступати проти масштабних зухвалих фальсифікацій. Було зрозуміло — треба було робити все, аби режим Кучми канув, нарешті, у минуле. Але те, що почали робити керівники соціалістів потім, мене обурило. Створюється враження, що свою партію вони перетворили на торговий оренд, марку, під яку поспішають заробити якомога більше коштів.

Ганебні і принизливі торги за посади в уряді крайнє правих, націоналістичних сил інакше як цинізмом не назвеш. Спочатку нам розповідали, що соціалісти борються не за портфелі і не за місця у владі. Відразу після цього Мороза запропонували на посаду прем'єр-міністра. І дуже образилися, коли не підійшов. Бачте, не хочуть прибічники Ющенка визнавати вирішальної ролі СПУ в перемозі кандидата від правих і націоналістів.

Потім керівництво СПУ відкрито озвучило свої претензії: одна шоста всіх місць. Характерно, що при цьому захотіли най-прибутковіші посади — міністерство фінансів, палива й енергетики, внутрішніх справ, а трохи пізніше—транспорту і зв'язку, а також Фонд держмайна. Де тут турбота про соціальні проблеми, про які заявляли напередодні виборів, виправдуючи свою перебіжку у правий табір?

Коли ж апетити виявилися надто великими і ющенківці відмовилися йти назустріч, з'явилися заява Вінського про неучасть соціалістів в уряді і Мороза про бажання перейти в опозицію. Неприкритий шантаж подіяв, і блок Ющенка вирішив все-таки поділитися. Немає ніякого сенсу писати про те, хто і що в результаті одержав. Ясно одне: за спинами довірливих виборців відбувалися найсправжнісінькі торги за портфелі. Крім того, не можуть же соціалісти не розуміти, що ніхто не дозволить Ющенку відійти від ліберальних, згубних для країни і народу реформ. У кращому разі їм відведена роль статистів у цьому процесі. У гіршому — пособників подальшого розграбування країни і народу. Звичайно, зі своїми дивідендами.

Показовою в цьому плані стала позиція фракції СПУ з питання урядової програми. її представник Микола Рудьковський привселюдно в численних інтерв'ю заявив, що соціалісти не мають наміру підтримувати програму уряду Тимошенко, бо, цитую: "Це збірник благородних намірів... Там немає чітких гарантій безплатної освіти і медицини. Немає жодної конкретної цифри...". И що ж ви думали?

Після того, як сторгувалися з Тимошенко і Ющенком, заплющили очі на всі недоліки і дружненько так наступного дня проголосували "за". Про яку мораль і чесність перед виборцями тут можна говорити?

Втім, як правильно писав недавно "Комуніст", до таких підігрувань владі СПУ не звикати. Накопичено багатий досвід. На замовлення Кучми протягли диктаторську конституцію. Потім лицемірно почали вимагати змін. Фракція СПУ проголосувала за грабіжницький проект бюджету 2003 року уряду Януковича. Потім так же лицемірно розповідала людям, який поганий уряд і як їх оббирають. Говорять про захист бідних людей - підтримують урядовий новий Трудовий кодекс, котрий позбавляє робітників останніх соціальних прав і гарантій. Потім узагалі підтримали програму діяльності уряду Януковича. І замість того щоб нести відповідальність за її результати, почали... звинувачувати ними ж підтриманий уряд в усіх смертних гріхах. Розумію, що фінансувати політичну партію сьогодні дуже непросто. Але всілякі підробітки повинні мати якісь межі. Коли переходиш за грань моралі і порядності, крім торгашества нічого не залишається.