"Пора" - на пенсію

Дмитро СТАРОКАДОМСЬКИЙ,

„Комуніст”,

11.02.05

Днями відбулися зовні непов'язані події, котрі, однак, характеризують новий поворот у політиці України. Перша — пишні проводи в політичне небуття одіозної молодіжної організації "Пора!", а друга-силовий розгром наметового містечка прибічників Януковича в Дніпропетровську.

З "Порою" все було зовні дуже пристойно. Приїхали оранжеві бонзи, столи ломилися від харчів, трибуни — від компліментів, хтось подарував лідерам пам'ятну гвинтівку... Здавалося б, навіщо все це — адже подібно до Комсомолу 20-х, могла б ще попрацювати на славу революції... Організація розкручена, гроші вкладені, молодих рук і сердець - надмір... Клондайк для будь якого буржуазного руху. Тим більше, ми пам'ятаємо, як "на всі сто" був вичавлений рухівський ентузіазм із молоді 90-х. У чому ж справа?

А справа в тім, що ніяка це не революція. І лідери "Пора!" з неозвучених причин дедалі частіше почали грати нарізно з новою владою. Почали робити незрозумілі заяви, про те, що нібито вони стежитимуть за політикою нового президента, і при необхідності його скинуть наступним.

Про те, хто такі ці "Пора!" і як вони створювалися американськими інструкторами на західні гроші, не хотіли знати хіба що тільки рядові її члени та оранжеві домогосподарки. Зрозуміло, що це копія з таких же структур, як "Отпор" у Сербії і "Кмара" у Грузії, а у нас подібною була УНСО початку 90-х. Це фактично позаштатні відділи відповідних розвідок світу і ні про яку їх самостійність не йдеться. А коли через дурість лідери таких організацій намагаються позбутися опіки, з ними трапляються "випадкові" неприємності. У нас історичний прецедент був — спроба вийти у власне плавання бандерівської УНСО. Тоді структуру швидко розгромили "органи": відразу знайшли і зброю, і порушення закону. І після розгону спецназом на Софійській площі в 1995 р. зірка УНСО почала заходити. Відродилася вона на якийсь час при "касетному скандалі" з претензією зайняти те місце, яке зараз у "Пори!". Мабуть, вдалий сербсько-грузинський проект американцям виявився потрібнішим.

Отож, втрата опіки означає і втрату фінансування, а при необхідності — і ліквідацію. І помірковані лідери "Пори!" це розуміють. Але йти зі сцени в політичне небуття нікому не хочеться, тим більше з таким колосальним кадровим потенціалом. Ото й комизилися як могли, очевидно, розраховую чи стати в пригоді американцям для "низового контролю" ющенківської влади. Дуже ймовірно, що при більш незалежній від США владі, хлопці з "Пори!" цілком досягай б мети і про довжували проїдати західні гроші, функціонуючи на зразок білоруської опозиції. Але в Ющенку Захід, очевидно, більш ніж упевнений, і молоді горлопани їм стали більше не потрібні. І навіть небезпечні. Решта була справою техніки, якою американці прекрасно володіють. Усіх, кого треба, "умовили" різними способами, і раптова ліквідація плюс пишний похорон "Пори!" пройшли без затримки. Розгін прибічників Януковича в Дніпропетровську та інших центрах, у тому числі в Донецьку, мав далеко не такий яскравий характер. Із самого початку стихійного руху проти інавгурації Ющенка, Партія Регіонів та екс боси Януковича зайняли ворожу до протестантів позицію. Коли ж швидко наметові містечка знищити не вдалося, їх довелося тимчасово очолити, щоб потім згорнути. У Дніпропетровську це не вдалося і згортання просто перейшло у жорсткий режим.

Отож ніякою демократією, як, втім, судом Кучми, виведенням військ з Іраку тощо, новий уряд не пахне. За вітром пішли, коротше кажучи, всі гасла ющенківців, а минуло ж лише тижнів зо два з моменту його вступу у владу... Що ж буде далі?