Реприватизація по приватизації

М.Зінчук В.Рябошапка,

Київ сьогодні,

25.02.05

Президент Віктор Ющенко чітко пояснив, що "Криворіжсталлю" ("КС") справа не обмежиться. Він заявив: у найближчі дні Україна представить "вичерпний" список із майже 30 підприємств, приватизація яких має потребу в ревізії.

Ющенко додав: нова влада не планує проводити тотальну ревізію приватизації за всі роки незалежності країни, але має намір повернути державі і потім продати за реальною ринковою ціною кілька десятків об`єктів, приватизованих з порушенням законів.

А Прем`єр-міністр Юлія Тимошенко вставила свої п`ять копійок. Але яких! Список кандидатів на реприватизацію у версії Юлії Володимирівни зріс до трьох тисяч. "Законодавчий рівень" Прем`єр при цьому скромно "випустила", вирішивши справитися із завданням силами уряду й Генпрокуратури.

Повертає влада "нажите непосильною працею" не тільки на словах. Справа про продаж "Криворіжсталі" уже розглядається в суді. Позови ще до п`яти підприємств — "Укррудпрому", Нікопольського феросплавного, Чорноморського суднобудівного, Миколаївського глиноземного і Запорізького алюмінієвого заводів — подала особисто, як фізособа, народний депутат, голова Спецкомісїї ВР з приватизації Валентина Семенюк (яка є, до речі, головним претендентом на посаду голови Фонду держмайна).

Але поки що увага всієї громадськості прикута до судового процесу про повернення у державну власність комбінату "Криворіжсталь", 92,3 відсотка акцій якого торік напередодні президентських виборів придбав промислово-фінансовий консорціум "Інвестиційно-металургійний союз" за 800 мільйонів доларів. Основними акціонерами консорціуму є Віктор Пінчук, зять екс-президента України Леоніда Даниловича Кучми, та Ренат Ахметов — донецький мільярдер, який підтримував на виборах Віктора Януковича.

Ще під час виборчої кампанії і Віктор Ющенко, і вся "помаранчева" команда не раз заявляли, що приватизація "Криворіжсталі" відбулася незаконно, комбінат продали за копійки, хоч були заявки від інших покупців, які пропонували значно більші кошти. І не тільки заявляли, а й діяли.

Адвокат Ірина Назарова, партнер компанії "Адвокатська фірма "Сергій Козьяков і партнери", разом з нардепом Павлом Ігнатенком, який нині вже є міністром з питань охорони навколишнього середовища, звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом про визнання незаконним продаж "Криворіжсталі". 25 серпня 2004 року цей суд виніс постанову, яка стверджувала: "Криворіжсталь" приватизована законно. Це підтвердив і Апеляційний суд Києва, а потім — Верховний Суд України. Але це було до закінчення президентських виборів.

Тепер же... 17 лютого ц. р. той же Печерський районний суд відмінив своє рішення про законність приватизації металургійного комбінату "КС" і вирішив переглянути законність продажу акцій підприємства. А 21 лютого Апеляційний суд залишив у силі це рішення районного суду. Процес продовжується. Наступне засідання Печерського райсуду має відбутися 28 лютого.

Цікаво, що позивачем у суді виступає не держава в особі Кабміну, а все та ж фізична особа — Ірина Назарова. Тепер вона наполягає, що під час приватизації "Криворіжсталі" не було реалізовано її право як громадянина на участь у приватизаційному процесі, як це передбачено рішенням Конституційного суду від 1 грудня 2004 року "Про охорону законом інтересів громадян". Дарма, що пані Назарова не подавала заявку на придбання акцій "Криворіжсталі". Дарма, що приватизація комбінату відбулася в травні, а рішення, до якого апелює Ірина Назарова, суд виніс у грудні... Була законною при одній владі, стала незаконною при іншій.

Цікавим є ще й те, що інтереси консорціуму "Інвестметсоюз" у суді представляє бригада адвокатів, яка в грудні минулого року представляла інтереси тоді ще кандидата в президенти Віктора Ющенка у Верховному Суді.

Адвокат Олексій Рєзников свою участь у процесі пояснив тим, що він сподівався довести суспільству незалежність від влади українського судочинства. Але тепер його сподівання розтанули. Наголошуючи на професійності колеги Ірини Назарової, він, даючи інтерв`ю на телеканалі "Тоніс", доводив, що Печерський суд мав відмовити їй у позові, бо вона як фізична особа не брала участі у приватизації "Криворіжсталі", до того ж рішення Конституційного суду про охорону законом інтересів громадян винесене через 5 місяців після рішення Печерського суду про законність приватизації меткомбінату.

У позові Ірині Назаровій, як ми вже говорили, суд не відмовив.

Інший адвокат, який теж представляє в суді інтереси консорціуму "Інвестметсоюз", Сергій Власенко, вислухавши рішення Печерського суду про відміну свого ж рішення щодо законності приватизації "КС", був шокований і лише спромігся так прокоментувати журналістам ситуацію: "Це рішення — бомба, закладена під основи правосуддя".

Тим часом Верховний Суд почав касаційне провадження справи за представленням Генпрокурора України Вячеслава Піскуна у зв`язку з незаконною приватизацією "Криворіжсталі". Справа розглядатиметься 1 березня цього року.

Неоднозначно сприймають судовий процес з реприватизації "Криворіжсталі" і в суспільстві. Президент України Віктор Ющенко змушений був і в Загребі, де він перебував, і на українському інвестиційному форумі "Альфа-Банк" у Києві пояснювати, що "реприватизація — це політика виключень". У Донецьку В. Ющенко заявив, що в результаті приватизації "Криворіжсталі" держава втратила 15 мільярдів гривень. Тому новий Кабінет Міністрів змушений був 12 лютого відмінити два попередні свої рішення про приватизацію комбінату.

Кардинальна зміна позицій держави, уряду, судових інстанцій у питанні приватизації "КС", заяви Віктора Пінчука про готовність доплатити за "Криворіжсталь" спантеличили не тільки політологів, а й експертів, фахівців з приватизації, і навіть самого спікера Верховної Ради Володимира Литвина.

За його словами, якщо необхідно відновлювати справедливість, то треба однаково ставитися до всіх олігархів, щоб не спрацював принцип "друзям — усе, а ворогам — закон", "грабуй награбоване".

До процесу реприватизації нова влада має ставитися надзвичайно обережно та виважено, наголосив у понеділок спікер Володимир Литвин на зустрічі з колективом інформаційного агентства УНІАН.

Гроші мають повертатися державі, але не перетікати із рук у руки, каже Володимир Литвин.

На його думку, якщо чітко встановлено і документально доведено, що при продажу "Криворіжсталі" вартість комбінату була занижена, то треба спокійно запропонувати інвесторам доплатити. Бо головне, щоб працювало підприємство, люди отримували зарплатню, а держава — доходи від податків. Інакше "буде 17-й рік навиворіт", — вважає спікер парламенту.

За його словами, судовий процес по "Криворіжсталі" буде цікавим навіть з огляду на те, що спочатку суд підтвердив цілковиту законність продажу комбінату. А тепер довів протилежне.

Свою точку на реприватизаційні процеси має і екс-голова спецкомісії ВР з приватизації, директор Міжнародного інституту приватизації, керування власністю й інвестиціями Олександр РЯБЧЕНКО.

— Олександре Володимировичу, вже пролунала ваша думка, що держава може повернути "Криворіжсталь" через суд. Важко повірити, що в Пінчука й Ахметова настільки погані юристи, які залишили лазівку для такої можливості.

— Я вважаю, якщо держава діятиме професійно, вона цей суд виграє, якщо ні — відповідно, програє. Але іншим способом, окрім судового, повернути "Криворіжсталь" не можна.

— Було багато прецедентів, коли держава програвала такі суди. Узяти ту ж емісію на ІнГзКу. Держава тоді дуже хотіла повернути "розмиті" акції.

— Дуже хотіла, а потім почала "хотіти" не дуже. І момент такого переходу повинен стати темою спеціального розслідування. Звідкіля це пішло — зміна бажання держави, якими аргументами інвестор довів, що держава "не стала дуже хотіти"? Ви думаєте, що в ІнГзКу була можливість виграти в держави суд, якби держава не була готова до цього програшу?

"Криворіжсталь" приватизувалась по загальному законодавству, і повернення її у державну власність може відбутися тільки за двох умов. Перша — інвестор порушив договір купівлі-продажу. Договір цей не опублікований. Наскільки мені відомо, він має гриф для службового користування. Тому сказати точно, порушив інвестор цей договір чи ні, особисто я не можу. Малоймовірно, що порушив. Адже якихось надзвичайних вимог до покупця в умовах конкурсу по "КС" не було. Там не було якихось нормативів, показників, які повинен був забезпечити новий власник. Зростання обсягів виробництва, упровадження технологічного процесу, обсяг інвестицій — цього не відмічалося. Були досить спокійні вимоги, які для власника "КС" були посильними. Якщо договір продублював умови конкурсу, то цей договір не буде порушений.

Загалом — порушення договору покупцем — це перша підстава для реприватизації. За якою, до речі, відсудили практично всі із 150 реприватизованних на сьогодні підприємств. Набагато менш популярною є реприватизація, коли держава, як продавець, порушила конкурс із продажу.

— А що, прецеденти і такої реприватизації були?

— Я навіть не можу згадати, щоб суди засідали з цього приводу...

— А як щодо інших підприємств "тридцятки"? Про які підприємства, як ви думаєте, говорив Президент?

— Не можна відбирати їх, виходячи з якихось особистих міркувань. Повинен бути проголошений принцип, критерії, за якими ці підприємства відбираються, потім потрібно провести перевірку підприємств, котрі, як вважає держава, можуть відповідати цьому принципу, а вже потім скласти список тих, хто дійсно підпадає під реприватизацію.

— А який принцип може бути обрано?

— Це треба в Уряду запитати, який він принцип обрав. Наприклад, "підозра в порушенні закону при проведенні продажу". Нормальний принцип!

Важливо для України, як для держави, що хоче розвиватися демократичним шляхом, щоб усе відбувалося прозоро. І неприйнятно, якщо підприємства будуть названі невідомо ким, невідомо з яких причин.

І найголовніше — Ющенко це правильно відзначив — список повинен бути "закритим". Процес реприватизації не має бути нескінченним, він повинен бути обмежений як за кількістю, гак і за часом.

— Якщо зважити на критерії "порушення закону при продажах", підприємств буде не тридцять, а три тисячі...

— Завдання уряду — вибрати не один критерій. Може, два чи три. Не можна ж опускатися до рівня кіосків. Очевидно, повинні насамперед цікавити стратегічно важливі підприємства.

Але питання дійсно непросте, я не знаю, як його можна розглянути в такому прискореному режимі, як хоче нова влада. Я вже десять років займаюся перевіркою законності приватизації, і думаю, у такому режимі, як ця команда Генпрокуратури, перевірити все неможливо.

По-перше, у нас не так багато в країні фахівців з цих перевірок Раніше були затребувані фахівці, які могли швидко продати те, що їм наказано. І вони продавали. Сьогодні з`ясовується, що вже потрібні фахівці, котрі перевірять, де було порушення закону при продажу першими фахівцями. Але ось так махнути крилом і сказати, що ми зараз зберемо п`ятдесят спеців, які швиденько перевірять порушення...

Треба все проаналізувати. Одна справа, коли покупець виводить активи, виснажує підприємство, інша — якщо вкладає, модернізовує. У кожному випадку потрібен свій підхід.

Частину приватизованих об`єктів за згодою ФДМУ вже перепродано. Один купив, продав іншому, уже на 100% сумлінному покупцю, забрати підприємство в якого немає підстав. Загалом, роботи багато.

— А не вийде так: якщо раніше влада "писала під себе" продажі, то тепер "писатиме" реприватизацію? Тобто якось "випадково" під критерії підпадатимуть підприємства Пінчука і не підпадатимуть, наприклад, Порошенка?

— Якщо раніше влада писала конкурси під себе, то треба подивитися, де тепер ця влада. Розумієте, про що я? Вважаю, що уроки минулої влади, яка надувала щоки, а потім ділила між собою підприємства, не повинні повторитися. Будь-яку владу, яка не робить прозорої приватизації, чекає доля минулої влади.

— Наскільки реприватизація небезпечна в плані зниження інвестиційної привабливості країни?

— Реприватизація — дуже небезпечна річ. Але все залежить від того, наскільки нова влада буде прозора в цьому процесі. Справа в тім, що абсолютно всі обвинувачення, які звучали й звучать сьогодні стосовно старої влади, можна згрупувати в одне: непрозорість дій.

Стара влада нікому не пояснювала, чому така умова виписана при тому чи іншому продажу. Ніхто не розповів, однак зрозуміло, що ці умови різко звужували кількість учасників у конкурсі — до двох, іноді до одного. Але в цілому, звичайно, реприватизація для держави небезпечна. Щойно з`являться підозри, що вона непрозора, неекономічна — це буде моментальний удар по іміджу України. Якщо ж усе нормально, думаю, ніякого удару не буде. Головне, щоб деякі члени Уряду припинили робити поспішні заяви на цю тему.