А тепер – „словом і чудом”?

Аркадій Колесник,

«Комуніст»,

09.02.05

"А я їду, а я їду за портфелем!.. "

Все! Україну повинні вже негайно зарахувати до числа держав з ринковою економікою. Бо якщо нинішні "батьки нації'' зуміли перетворити на базар таку звичну для демократії процедуру як формування уряду, то що ж вони зроблять з рештою вітчизняних товарів?

І ще цікавіше — що вони робитимуть з рештою своїх професійних революціонерів та активістів-аматорів, яким дістануться помітно нижчі від омріяних позиції на вертикалі влади, або взагалі випаде й надалі залишатися на сірій горизонталі простонароддя? Тисячами, як колись американці на Клондайк, валив люд на Київ. І тисячоголосо лунало під перестук коліс "А я їду, а я їду за портфелем!.. "Хтось сказав у ті дні, що шлях до влади пролягає через Майдан. Може й так, але ж ніхто не обіцяв при цьому, що ще й повз касу.

Вочевидь, не при цих правителях судилося Україні стати автором економічного чуда, а от чудо ринкове ми через них уже явили світові. Підбір найвищих державних чиновників перетворився на „стр-р-рашну воєнну таємницю”. Складалося враження, що урядову ковдру претенденти перетягують під ще більшою ковдрою, яка приховує геть усе, а значить, і формат ставок. Інформація просочувалася лише крапельками, але й та виявлялася настільки сповненою протиріч, що робила уявну картину. Ще більш туманною на конкретний час, потім переносилася, щоб згодом знову бути відкладеною. Хтось ретельно зав'язував галстук. Хтось налаштовував знімальну апаратуру. Хтось зручно всідався перед телевізором. А потім усі разом роздратовано вигукували. "Ну на, маєш! Знову не сторгувалися!"

Але ж написано — "Все!" Врешті після вчергове встановленого часу хай і з традиційним уже запізненням, але таки увійшли через тильні двері до зали Верховної Ради основні дійові особи. Що було далі, більшість співгромадян чула й бачила, усе прокоментовано й відсепаровано. Тому залишається хіба поділитися особистими враженнями.

Вступний спіч примусив забриніти струни сумнівів. Почули, що уряд не буде красти... Що, усе вже вкрадено? Уряд не буде брати хабарів... Невже не даватимуть? Уряд не буде вносити гроші у парламент... Чи треба це розуміти, що він їх звідти виноситиме? Поживемо — побачимо. Зате можемо довго жити і не бачити, як реалізовується прийнята урядова програма. Бо термінів виконання у ній не вказано. А загалом праві ті, хто називає цей документ ретельно пропрацьованим і талановитим. Треба справді мати неабиякі здібності та ще й добряче попотіти, щоб дати стільки обіцянок, нічого конкретно не пообіцявши. Варіація на тему передвиборчої програми Віктора Ющенка укладена таким чином, що нічого боятися у майбутньому суворих запитань на кшталт: "А де ж?.." Завдяки наперед закладеній поліфонії можливих трактувань завжди можна буде сказати, що хтось щось та ще й не так зрозумів.

Представлення міністрів з переліком реальних і не зовсім чеснот нагадувало телевізійне шоу.