Політолог К.Бондаренко: «Серед губернаторів є такі, яких звинувачували у вбивстві, або в організації злочинного угрупування»

Калитюк Оксана, Лащенко Олександр,

«www.radio.org.ua»,

11.02.05

Політолог К.Бондаренко: „...один зі щойно призначених губернаторів у 1997 році перебував під слідством оскільки звинувачувався у вбивстві. Інший у 1998 році звинувачувався у організації злочинного угрупування”.

Олександр Лащенко: Президент Віктор Ющенко вчора ввечері прийняв відставку губернатора Хмельниччини Віталія Олуйка. Як повідомила прес-служба голови держави, новопризначений губернатор сам подав прохання Ющенку про відставку. Раніше мешканці Хмельниччини виступили проти призначення Олуйка на цю посаду і прийшли під стіни Секретаріату президента у Києві. А от проти призначення Віктора Балоги губернатором Закарпаття виступив один із його соратників по фракції Сергій Ратушняк. На думку Ратушняка, Ющенко призначивши Балогу губернатором, порушив заявлені ним же принципи прозорості, чесності та непричетності старої влади до бізнесу. Отже, ми сьогодні спробуємо з’ясувати як тепер здійснюватиметься влада на місцях, чому призначення Президента викликають незадоволення. Про це ми поговоримо із політологом Костем Бондаренко. Добрий вечір. На ваш погляд, за яким принципом Ющенко призначає губернаторів? Є якась система?

Кость Бондаренко: Систему тут дуже важко побачити і прослідкувати. Є система квот – різні політичні сили, які взяли участь у „помаранчевій революції”, чи які доклалися до перемоги Ющенка, тепер отримують свої бонуси, те, на що вони сподівалися, отримують політичні дивіденди. Зараз у ході цього “дерибану” політичних дивідендів, іноді за цією чи іншою квотою з’являються деякі політики, деякі особи, які викликають здивування. Не називаючи прізвищ: один зі щойно призначених губернаторів у 1997 році перебував під слідством оскільки звинувачувався у вбивстві. Інший у 1998 році звинувачувався у організації злочинного угрупування.

Олександр Лащенко: Вибачте, „звинувачення у вбивстві” - що це мається на увазі? Може це ненавмисне вбивство було?

Кость Бондаренко: Якщо підняти підшивки української періодики за 1997 рік, то саме цю людину звинувачували у вбивстві свого суперника по банківській справі. Теж саме стосується губернаторів, яких їхні ж колеги по фракції звинувачують у тому, що вони ведуть нечесний бізнес, що вони порушують правила гри у бізнесовій площині.

Оксана Калитюк: Пане Косте, чи можете ви порівняти призначення нової влади з тими призначеннями, які робив Президент Кучма?

Кость Бондаренко: Президент Кучма, коли прийшов до влади, не робив якихось різких змін. Незважаючи на те, що апарат, який працював на його суперника – Леоніда Кравчука – залишався. Незважаючи на все це, він залишив більшість міністрів, більшість губернаторів. Більше того. Я нагадаю, що в 1994 році губернатори, як такі особи, не існували. Відбулись у квітні 1994 року прямі вибори голів обласних рад. Кучма мусів з ними рахуватися, принаймні, перший рік свого президентства. До червня 1995 року вони були головами обласних рад і не підпорядковувалися Президенту. А 28 червня 1995 року було підписано Конституційну угоду між Президентом і парламентом. Згідно з цією угодою, голови обласних рад автоматично ставали губернаторами і підпорядковувалися вже Президентові. Президент цих губернаторів, які були обрані фактично як „люди Кравчука”, терпів ще протягом 2-3 років. Тобто, він поступово проводив заміну старих кадрів на нові.

Олександр Лащенко: В останні роки своєї діяльності як Леонід Данилович призначав губернаторів? Що тут було, як кажуть росіяни, „во главе угла”?

Кость Бондаренко: Було кілька моментів. Перший момент, це пошук консенсусу, компромісу з регіональними елітами. У багатьох випадках, у багатьох областях просто брали лідера найбільш впливових еліт і ставили його керівником області. В інших моментах були призначення волюнтаристського типу. Ми всі пам’ятаємо, як у Вінницьку область у 2002 році було призначено Віктора Коцеміра. Це людина, яка з Вінницькою областю немала жодних зв’язків, у нього там навіть не було якихось родичів, його просто взяли з сусідньої Хмельницької і переставили у Вінницьку область. Теж саме можна сказати про Сумську область, де призначили донеччанина Щербаня. Тобто, відбувались певні волюнтаристські моменти. А зараз, якщо подивитись на нинішні призначення, то, здебільшого, ми зіштовхуємося саме з волюнтаризмом нового Президента.

Оксана Калитюк: Пане Косте, щодо Донецької області. Чому, на вашу думку, на посаду губернатора Донеччини призначили Вадима Чупруна? Не було інших кандидатур? Чи вдасться йому наладити зв’язок з Ринатом Ахметовим якого називають найвпливовішою людиною Донбасу?

Кость Бондаренко: Та чого ви так вчепилися до Рината Ахметова? Я маю на увазі не конкретно вас, а взагалі журналістів.

Оксана Калитюк: Все ж таки, за даними деяких засобів масової інформації, він найбагатша людина в Україні.

Кость Бондаренко: Справа у тому, що рейтинги, які готуються, іноді бувають доволі тенденційними. Колись я розмовляв з одним олігархом, який також, іноді, потрапляє до рейтингів впливовості. Мова зайшла про Рината Ахметова. І я запитав цього олігарха: „Чому всі вважають, що саме Ринат Ахметов найбагатша людина? Адже відомо, що він реально вам поступається, якщо брати по активах, капіталах?”. Він сказав: „Розумієте, мені цього не потрібно. Ринат Ахметов хоче бути найвпливовішою та найбагатшою людиною? То хай буде. Хай, принаймні, так вважають”.

Олександр Лащенко: Тобто перебільшує?

Кость Бондаренко: Дуже часто перебільшують. Дуже часто демонізують людей. Дуже часто деякі люди самі хочуть, щоб їх так сприймали. Але, повернімося до Чупруна. Чупрун, до певної міри, з кількох точок зору, став компромісною фігурою. По-перше, про нього на Донбасі встигли забути. Він колись був головою Донецької обласної ради, потім він пішов у “Нафтогаз”, потім пішов на посольську посаду у Туркменістані. У результаті, він перестав асоціюватися з Донецьком. Тобто, коли говорили про донецький клан, Чупруна там чомусь не згадували. У той же час, у нього були доволі тісні стосунки з „Індустріальним союзом Донбасу”. А відомо, що „Індустріальний союз Донбасу” і його внесок в перемогу Віктора Ющенка прихований чи явний...

Олександр Лащенко: Ви вважаєте є?

Кость Бондаренко: Я не тільки вважаю. Можна сказати що він існує і, більше того, він навіть є дуже вагомим. Чупрун має дуже тісні стосунки з Олександром Морозом. Свого часу, у 1994 році, коли Чупрун балотувався на пост голови обласної ради, Олександр Мороз особисто приїздив і агітував за Чупруна. І третє, це те, що прізвище Чупруна, як говорять поінформовані особи, неодноразово випливало підчас контактів нинішньої адміністрації, у широкому її розумінні, з донецькими бізнес-колами, у тому числі і асоційовані з ім’ям Рината Ахметова.

Оксана Калитюк: Пане Косте, скажіть, будь ласка, тепер регіонами буде керувати місцева влада чи все-таки політика буде впроваджуватися з центру?

Кость Бондаренко: Регіональна політика у нас буде багатоступеневою і дуже багато проблем, пов’язаних з регіональною політикою. Насамперед, що потрібно відзначити. Новий Закон „Про вибори народних депутатів” позбавляє регіональні еліті механізму впливу на центральну політику, втрачається “мажоритарка”. Колись ми говорили про те, що мажоритарна система є гальмом розвитку парламентаризму і партійної системи. У той же час, зараз не тільки ввели чисто пропорційну систему, а ще й додали імперативний мандат. Цим депутатів, які будуть проходити по партійних списках, зв’язують по рукам і ногам і вони не зможуть лобіювати жодних інтересів, у тому числі регіональних. Другий момент. У нас зараз штучно чомусь починають говорити про те, що “навіщо регіонам лобіювати свої інтереси в Києві. Є муніципальні інтереси, є органи місцевого самоврядування. Хай вони там на рівні мерії, на рівні обласних рад і встановлюють свої правила гри, хай собі чубляться, скубуться і всі інтереси регіональних еліт треба звести виключно до рівня кожного регіону конкретно”. В той же час, такі питання як бюджетна політика щодо регіону залишаються невирішеними. Відомо, що бюджетні питання можна лобіювати виключно через центр. Найближчим часом Віктор Ющенко зіштовхнеться з тим, що регіони все-таки зрозуміють свою безправність і будуть на нього тиснути знизу, згори через тих депутатів і мажоритарників, які ще є зараз в парламенті, доки існує ще цей парламент. Президент відчує справжню опозицію з боку регіональних еліт і буде змушений щось робити.

Олександр Лащенко: Пане Косте, якщо повертатися до східних областей України, загрози розколу на схід і захід, загрози сепаратизму. Якщо припустити, що при новій владі, можливо, виникнуть якісь економічні проблеми і опоненти Віктора Ющенка використають це для своєї користі. Можливо, свою роль зіграє Росія. Ця проблема сепаратизму є?

Кость Бондаренко: Я вважаю, що проблеми сепаратизму немає і не було фактично. Ми стояли лише на порозі того моменту, коли могла зайти мова про сепаратизм. Те, що пропонувалося Кушнарьовим, Колесниковим і іншими - був просто бунт регіонів, але не йшлося про повне відокремлення.

Олександр Лащенко: Нагадаємо, Кушнарьов – колишній голова Харківщини, Колесников – голова обласної ради Донецька.

Кость Бондаренко: Так. Те, про що вони говорили, все це витримувалося в тих рамках, в яких їх не можна було звинуватити у закликах до відокремлення, у закликах до порушення конституційного ладу.

Олександр Лащенко: А пресловутий цей ПіСУАР, Південно-східна українська автономна республіка?

Кость Бондаренко: Автономія це не є заклик до створення якоїсь незалежної держави. Я сам говорю постійно протягом 7-8 років, що Україна не може далі існувати як унітарна держава, вона може існувати як держава, в якій має бути як мінімум три автономних утворення: Галичина, Донбас і Крим. Крим вже є. Але у цій державі, яка ніби-то проголошує унітарність, має бути як мінімум ще дві автономні республіки, крім Криму. Вони б базували себе і на історичних традиціях, на економічних умовах, економічній специфіці і на інших нюансах. Хоча б для збереження історико-культурної і економічної самобутності.

Олександр Лащенко: А Росія може якось негативно тут вплинути? Чи вона буде щодо політики нової влади при Ющенку проводити таку політику, конструктивну, домовлятися?

Кость Бондаренко: Росія ніколи не буде проводити виключно конструктивну політику. Росія завжди пам’ятає, що у неї є м’язи і намагається ці м’язи демонструвати у будь-яких умовах, у будь-якій точці світу. Як тільки вона відчуває слабину, там відразу вона з’являється. Так само, як і Америка, так само, як і найближчим часом буде вести себе Європейський Союз. Держави чи наддержави, які відчувають за собою військову, економічну міць чи хоча б ефемерну історичну традицію...

Олександр Лащенко: П’яту колону створюватиме Кремль у Севастополі, у Криму, можливо, на Донбасі?

Кость Бондаренко: Як вже показала історія, це неефективні спроби створювати п’яту колону. В Україні це є неефективним.

Оксана Калитюк: Пане Костю, скажіть будь ласка, після приїзду до Донецька Юлії Тимошенко, так здавалося, що ситуація ніби почне розвиватися, буде покращення ситуації. Наразі, коли Юлія Володимирівна повернулася, більше нічого не відбувається. Чому не відбувається?

Кость Бондаренко: Як не відбувається? Фракція, яку можна вважати представництвом Донецького регіону у парламенті, фактично підтримала Юлію Тимошенко.

Олександр Лащенко: Це „Партія регіонів”?

Кость Бондаренко: Так.

Оксана Калитюк: Тобто це вже такий вагомий крок?

Кость Бондаренко: Це не лише вагомий крок. Справа у тому, що зараз є один нюанс: потрібно враховувати, що прийшов новий президент, новий уряд. В усьому світі є така неписана традиція, таке правило честі, джентльменська угода, згідно з якою перші сто днів перебування при владі того чи іншого політика, його не чіпають, не критикують активно, дають можливість розкритися, показати себе, проявити. А через сто днів починають вже формуватися і структури опозиції, і починається критика, і ті моменти, яких чекали від Донецька чи, скажімо, від сходу України. Тому я думаю, що все ще попереду.

Олександр Лащенко: Пане Костю, зараз дуже багато говорять про політичне майбутнє колишнього кандидата у президенти, екс-прем’єр-міністра Віктора Януковича. Як ви вважаєте, чи є політичне майбутнє у цього діяча. Насправді Віктор Янукович здатен очолити опозицію до Віктора Ющенка?

Кость Бондаренко: У нього був великий потенціал, він міг би очолити. Але він зробив величезну дурницю: 26 грудня після третього туру виборів почав цю епопею навколо судів.

Олександр Лащенко: Йому примиритися треба було?

Кость Бондаренко: Не примиритися. Виступити вже наступного дня і визнати, що “так, я програв. Але зауважте, Вікторе Андрійовичу, за мене проголосувало 45% виборців. Це ті 45%, про яких ви вже не скажете, що вони липові, фальсифіковані, натягнуті. Я маю програму, затверджену парламентом, я маю урядові напрацювання. Я, відповідно, починаю переходити в опозицію і диктувати вам свої умови від імені 45%, з якими ви не можете не рахуватися”. Якщо б він зайняв таку позицію, чітку, впевнену позицію, яка б йому давала підстави говорити, що Ющенко виграв, але він отримав пірову перемогу, оскільки той результат, який продемонстрував Ющенко, це найнижчий результат за всю історію України, яку демонстрували президенти. Жоден президент, який обирався до Ющенка, не демонстрував такий низький результат. Янукович не скористався цим шансом.

Олександр Лащенко: Ви песимістично дивитеся на його перспективи?

Кость Бондаренко: Як сказав один із його колишніх соратників, якщо два тижні чи місяць тому він вважав, що Янукович нуль в політиці, то тепер він його вважає мінусом у політиці.

Олександр Лащенко: Дякуємо. Нагадаємо, що гостем програми був політолог Кость Бондаренко