Вперше в історії нашої країни, в результаті закулісних торгів, сформований уряд націоналістів-соціалістів.
Ті газети, котрі вийшли минулого четверга з безапеляційними аншлагами: "Сьогодні Юлія Тимошенко стане прем'єром", прорахувалися. Ні до кінця дня З лютого, ні до другої години пополудні наступного дня "леді Ю." все ще не здобула жаданої посади. Даремно нервували на телефонах журналісти, нудилися в непевному очікуванні іноземні посланці в дипломатичній ложі, застигли перед телевізійними екранами мільйони громадян країни. Новим правителям України в ці хвилини було зовсім не до них. У резиденції президента на Банковій відбувалися непрості переговори: як розділити владні місця між жадібними політиками. Вигідних "грошових" посад на всіх не вистачало. Видаючи нервозність і драматизм ситуації, нардеп Олександр Волков запропонував навіть главі держави терміново збільшити кількість міністерських портфелів і тим самим, треба думати, припинити смішити країну і, як прийнято говорити, цивілізований світ. Так, так, той самий вірний соратник Кучми, влучно прозваний журналістами "директором парламенту", який вкотре вже підтвердив непорушну істину вітчизняного політикуму про те, що "вчасно зрадити означає не зрадити, а передбачити...”. Сьогодні він знову в таборі переможців і обіцяв "провести" кандидатуру "газової принцеси" через парламентське горнило.
Важко сказати, чи став у пригоді Юлії Володимирівні такий досвід. Бо й досвіди Павла Лазаренка над парламентаріями, і перевороти зі створенням провладної більшості "антикризових менеджерів" Віктора Медведчука відбувалися не без активної ної пасіонарки української політики. Кому, як не їм, добре відомо: кому, скільки й куди потрібно заносити, щоб пройшло бажане
Віктор Андрійович пообіцяв привселюдно більше такого не робити. Що ж, поживемо—побачимо.
Хоч як би там було, але утвердження глави уряду пройшло "на ура": 373 голоси "за" — побитий рекорд прем'єра Лазаренка, який сидить в американській в'язниці. Схоже, саме цього й добивалася Тимошенко, проводячи активну роботу з депутатським корпусом. Свої голоси, крім соціалістів, котрі відкрито перейшли на бік право-націоналістичних партій, послужливо віддали гравці в "опозиційність" — есдеки, фракція "Регіони України" та інші представники і прихильники Віктора Януковича, які ще вчора так заповзятливо проклинали своїх опонентів. Потім, за законами відрепетируваного шоу, під незрозумілі кривляння і смішок новоспеченого прем'єр-міністра були оголошені прізвища членів уряду, а через деякий час — якийсь філософський спіч, з якоїсь безглуздої випадковості названий програмою,
стало відомо, що робочу групу з написання такого обширного документа очолював Віктор Пинзеник (новий міністр фінансів), усе стало на свої місця. У багатьох людей ще не вивітрилася з пам'яті афера ваучерної приватизації, в результаті якої пройдисвіти і злодії за безцінь скупили тисячі промислових підприємств, залишивши обдуреними мільйони людей, які працювали на них. Тому немає ніякого
уряду Ющенка. "Назустріч людям" розминеться з цими самими людьми, так і не зустрівшись з ними.
При перегляді вищезгаданого видовища, крім сотні інших, три питання терзали мене особливо гостро: чому під час представлення кандидатур нових міністрів однією з головних заслуг називалися нагороди, отримані ними під час вірного служіння "злочинному режимові Кучми"; чому з усіх представлених нібито "нових" облич більша частина уже встигла потрудитися "на благо народу" (ми на своїй шкурі відчуваємо, як успішно) в урядах, сформованих Леонідом Даниловичем; чому за програму, а, по суті, нісенітницю, що складається з асорті фантазій та передвиборних популістських гасел близько року тому так само дружно проголосували за програму Януковича, — прокучмівська більшість, СПУ, БЮТ та "Наша Україна"? Чи не тому, що ніякої істотної відмінності між ними немає? До речі, розробникам не вистачило тями навіть придумати хоч якусь оригінальну назву самій "програмі". Украли і перефразували передвиборне гасло комуністів. А можливо, просто злодійський рефлекс спрацював?
На ці та багато інших запитань ми одержимо відповіді вже найближчим часом. Але зараз уже можна абсолютно чітко й однозначно попрощатися з поширеними міфами, ілюзіями (якщо вони в когось і були) і зробити висновки:
— ніякої нової команди управлінців не існує в природі, у колоді тасуються одні й ті ж кандидатури з команди Кучми;
-- ні у Ющенка, ні у його уряду просто немає конкретної, розробленої програми дій з виведення країни з кризи;
— у реальному житті буде продовжений ліберальний курс, започаткований Кравчуком — Кучмою, з усіма наслідками, які з цього випливають;
— заручниками чергового реформування знову стануть прості трудяги, які живуть власною працею;
грішні і зовнішньополітичні питання будуть вирішуватися кулуарними методами, фактично — "дерибаном" між фінансовими групами "оранжевих переможців" та їхніх спонсорів.
Єдиною опозиційною силою в країні, і це наочно показали останні події в парламенті, є Комуністична партія України. її позиція ясна, чесна і зрозуміла будь-якій неупередженій людині. На прохання наших читачів ми публікуємо сьогодні виступ лідера Компартії України Петра Симоненка з парламентської трибуни.
Территория свободы слова
