Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  11.07.2025
  Статьи

Версия для печати


Майдан навпаки

Павло Тарасюк,

Українська газета (30.11.- 06.12.2005),

30.11.05

Замість обіцяного президентом Дня Свободи, наша країна натомість отримала день дешевого піару.

Україна відсвяткувала річницю Помаранчевої революції вульгарно. Замість обіцяного президентом Дня Свободи, наша країна натомість отримала день дешевого піару. Свято помаранчевих спекуляцій. Утім, Віктор Ющенко винуватий у цьому чи не найменше (хоч не обійшлося й без недолугостей з його боку). На прикладі президента прекрасно підтверджується теза про те, куди в реальності ведуть благі наміри... Право виступити на головному майдані держави в річницю Помаранчу було надане польовим командирам революції, лідерам політичних партій - учасникам коаліції "Сила народу" та керівництву держави. Всі вони апелювали до народу, але зверталися одне до одного. Майже з таким самим успіхом вони могли поговорити між собою десь у затишному київському ресторанчику. Але такий формат розмови не дозволив би погратися у політико-спекулятивні ігри, розіграти дешеві сценки та піднести банальний пафос до рівня звіту перед українським народом. Кому насправді сьогодні потрібні цінності, проголошені на головній площі столиці понад рік тому? Беззаперечно, абсолютній більшості і громадян, і політиків. Але хто реально готовий працювати над їх втіленням у повсякденному житті? Відповідь на це запитання можуть дати лише духівники і політтехнологи, але навряд чи вони на це погодяться. Я не люблю, коли мій президент розповідає не про свої досягнення і плани, а про негідну поведінку малоцікавих мені політичних гравців. Я божеволію, коли Тимошенко засуджує зрадників Майдану після того, як в ефірі загальнонаціонального телеканалу демонструвала блакитну стрічку як мету свої виборчих устремлінь. Мене дратує, коли Олександр Мороз дорікає владі незлагодженістю дій, при цьому роблячи все, щоб цю владу ослабити. Але найболючіше - це бачити, як мої побратими з минулорічного Майдану фанатично сприймають примітивні передвиборні міфи чи Тимошенко, чи Ющенка, чи Мороза, чи Кінаха. Рік тому, холодним ранком 23 листопада українці несміливо вийшли на Майдан Незалежності для того, щоб протистояти нахабній і гидкій брехні. Неочікувано велика кількість киян і не киян увечері 22 листопада 2005 року прийшли, щоб насолодитися брехнею солодкою, але від того не менш нахабною і небезпечною. Знаю, що не всі в ейфорії кричали "Юля!", коли екс-прем`єрку на руках заносили на сцену її ж охоронці та прес-секретар. Знаю, що не всі відвертали свою увагу від тих дуже небагатьох мудрих і потрібних слів, які все ж говорили деякі промовці того дня. І впевнений, що не за 100 гривень за день приїжджали до Києва тисячі студентів з усіх регіонів держави. Але так само впевнений я й у тому, що всі, кому випала честь стати на сцену більше тижня тому, думали значно менше про минулі президентські вибори, ніж про вибори наступні - парламентські.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0