БУТИ БІДНИМ — ПРИНИЗЛИВО

Олена КОСЕНКО,

Демократична Україна,

01.11.05

За даними соціологів, більшості з опитаних одержаного доходу не вистачає навіть для харчування, оплати житла, медичного обслуговування, придбання одягу, відпочинку.

Торік Україна за рівнем людського розвитку посіла 70-е місце у світі. Основним чинником, що визначає невисоку рейтингову позицію України, є низький рівень доходів

населення. Український ВВП у розрахунку на душу населення становить близько 4850 дол. на рік. Нижчі показники мають лише держави, що розвиваються (Філіппіни, Парагвай, Індонезія, Індія, Нікарагуа, Монголія, Еквадор, Єгипет), та малі острівні країни. У Балтійських державах цей показник — у межах 9200–12200 дол., у Росії — 8230, Казахстані — 5870, Білорусі — 5520.

У будь-якій країні бідність обмежує перспективи людського розвитку. Нині частка населення із середньодушовими доходами нижче від прожиткового мінімуму перевищує 80%, зазначає директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна. Більше половини (51,4%) бідного населення перебуває у стані крайньої бідності, тобто такі люди витрачають менш як 176 грн на місяць. Рівень злиденності становить 13,7%. Найбільша загроза у тому, що в зоні бідності та її постійного ризику опинилися сім'ї з дітьми. Найуразливішими лишаються родини з двома і більше дітьми, з дітьми до трьох років або з подвійним демоекономічним навантаженням — дітьми та непрацюючими дорослими. Це зумовлює спадкову бідність.

Викликає занепокоєння зростання бідності у сільській місцевості. Відтворення ж населення відбувається, в основному, за рахунок села, де протягом останніх років фактично зруйновано соціальну інфраструктуру і критично звузився доступ до якісної освіти та медичних послуг. До різкого розшарування населення призвели умови і способи приватизації 1993–1998 рр. Більшість громадян тоді втратили свої заощадження, зарплата різко знизилась, і вони були усунуті від участі не лише в приватизації, а й активній економічній діяльності.

Нам багато не треба

Якщо у 1990 році дохід 10% найбільш забезпечених громадян перевищував дохід найменш забезпечених у чотири рази, то у 1996-му — у 67 разів. Цікаво, що під час соціологічних опитувань наші люди демонструють скромні запити. Більшість вважає цілком пристойною зарплату у 250–300 дол. Експерти ж переконані, що мінімальна зарплата має бути на рівні 714 грн., а для нормального життя сім'ї достатньо 1718 грн. на одну особу. За масової бідності мізерні підвищення зарплати мають негативний ефект, адже провокують зростання цін, що миттєво знецінює «підвищення».

За оцінками МОП, з-поміж 90 держав світу Україна торік посіла 36 місце за індексом соціально-економічної захищеності. Індекс оцінювався за сімома позиціями: захищеність ринку праці (Україна — на 55 місці серед 94 держав); захищеність від необґрунтованого звільнення і звільнення без попередження (25 місце серед 99 держав); можливість службового підвищення (30 місце з 94 держав); можливість підвищення кваліфікації (38 місце з 94 держав); безпека умов праці (45 місце з 95 держав); право голосу та доступу до профспілок (38 місце з 99 держав) і захищеність доходів (40 місце з 96 держав).

Україна має високий ступінь безробіття, незахищеність ринку праці й низьку зайнятість жінок. З початку року до Державної служби зайнятості звернулося більш як 1,4 млн безробітних, у тому числі у сільській місцевості — понад 620 тис. Лише у Київській області зареєстровано 55,5 тис., із них 64% становлять жінки.

За даними соціологів, більшості з опитаних одержаного доходу не вистачає навіть для харчування, оплати житла, медичного обслуговування, придбання одягу, відпочинку. Найбільш незабезпеченими були безробітні. 77,3% респондентів коштів не вистачало на придбання товарів довгострокового користування, 75,6% — для відпочинку, 38,8% — для задоволення потреб у навчанні. Як засвідчило обстеження, загалом в Україні належне медичне обслуговування не можуть отримати 56,7% громадян.

Усіх опитаних турбує старість, бо це пов'язано з виходом на пенсію, зменшенням доходів, погіршенням здоров'я.

На запитання, наскільки почувають себе соціально захищеними, 45,8% респондентів відповіли, що вважають себе мало захищеними, 19,2% — зовсім незахищеними. Середній розмір особистого грошового доходу респондентів за основним місцем роботи становив 453 грн. Одним із суттєвих чинників, що знижують дохід, є затримання заробітної плати. Практично кожен десятий працівник протягом трьох місяців своєчасно не отримував зарплату в повному обсязі: у промисловості — 27,4%, у сільському господарстві —12,7, сфері послуг — 7,2, у невиробничій сфері — 2,2%. Головною причиною затримання зарплати опитані назвали неспроможність підприємств платити.

Опитування виявило, що 76,2% респондентів мають середньодушовий сукупний дохід на рівні, нижчому за офіційно встановлений прожитковий мінімум, що свідчить про масову бідність і зубожіння населення, неможливість повністю задовольнити навіть найнеобхідніші потреби.

В Україні — найбільші гендерні диспропорції у рівні доходів, зауважує заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова. Хоча дискримінація в оплаті праці існує навіть у розвинутих державах, де за рівного трудового внеску жінки отримують менше, ніж чоловіки, в Україні гендерний розрив вельми високий. Середній річний показник доходу жінок — десь 3429 дол., а чоловіків — 6493 дол.

Україна посідає 65-те місце за рівнем показника розширення можливостей жінок (ПРМЖ): чим вищий рівень управління, тим менш відкритий він для жінок. Жінки не лише рідко посідають високі адміністративні посади, а й мало представлені в національному парламенті —5,1%, а у розвинутих країнах — 12,3%.

Індикатор співвідношення доходів, які отримують жінки та чоловіки, свідчить про обмежені можливості доступу жінок до економічних ресурсів, оскільки в середньому в країні доходи жінок становлять лише 53% доходів чоловіків.

З милим рай і в курені

Рівень життя людини яскраво характеризує забезпеченість житлом. В Україні 3,4% сімей все ще мешкають у комунальних квартирах і гуртожитках, непоодинокі випадки, коли кілька родин живуть в одній квартирі. Майже в половини сімей на одну особу припадає менш як 13,65 кв. м житлової площі, у третини — від 7,5 до 13,65 кв. м, у кожній дев'ятій — менше, ніж 7,5. А у 55% родин на одну особу припадає менше однієї кімнати. Лише 0,1% сімей з дітьми забезпечені житлом, у якому на одну особу припадає більше двох кімнат.

У містах 41,7% квартир не мають гарячого водопостачання, чверть — ванни або душу, 41% — домашніх телефонів. Тільки 18,7% сільського житла обладнано водопроводом, 14,4% — каналізацією.

Однією з найважливіших складових людського розвитку є освіта. Останній перепис населення засвідчив, що в Україні — 235,6 тис. неписьменних, найбільше таких серед молоді віком 10—19 років. Очевидно, що основними причинами їхньої неграмотності є такі сумні реалії сьогодення, як зниження рівня життя, поширення бідності, бездоглядність дітей і необхідність заробляти собі на прожиття змалку.

Краще бути багатим і здоровим

В Україні — низька тривалість життя. Чоловіки живуть у середньому 62 роки, жінки —73, (у 1990 році середній показник становив 70 років), у Швеції — 77 і 82 роки відповідно, середня тривалість життя у Сент-Люсії, Колумбії та Омані перевищує 72 роки. Вирішальну роль у погіршенні й без того не надто сприятливої ситуації зі станом здоров'я відіграло значне погіршення матеріальних умов життя і праці. За розрахунками експертів, у нашій державі ймовірність для народжених не дожити до 60 років становить 23%. Вищі значення цього показника серед країн СНД — лише в Росії, Казахстані та Киргизії. В Україні — найвища поширеність професійних хвороб і екологічно зумовлених захворювань (онкологічних, гематологічної патології). Населення зубожіло, і до нас повернувся туберкульоз, який називають хворобою бідних.

Нині поширена думка, що ситуацію може виправити якнайшвидше впровадження медичного страхування. Елла Лібанова переконана: якщо ми механічно його впроваджуватимемо, не змінюючи систему охорони здоров'я, її управління та механізмів фінансування, то, крім збільшення витрат, страхування нічого не дасть.

Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, через нерівномірність виходу з кризи деяких секторів і виробництв, принаймні, перші етапи економічного зростання супроводжуються посиленням майнового розшарування, недотриманням елементарних стандартів умов праці й низьким рівнем її оплати на значній частині підприємств.

За таких умов неможлива повна реалізація людського потенціалу та підтримка населенням економічних трансформацій. А отже, не варто очікувати його високої активності на вітчизняному ринку праці. Тому важливим є використання результатів економічного зростання задля забезпечення відчутних змін у рівні життя населення. Зокрема, треба досягти стабільного поліпшення рівня споживання, рівного доступу до якісних соціальних послуг, що стане основою для створення сприятливих умов для поліпшення демографічної ситуації та гендерних відносин, підвищення якості людського потенціалу.