Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  11.07.2025
  Статьи

Версия для печати


Де тюрма, а де Кучма?

Н.Тимошенко,

Свобода (29.11.- 05.12.2005),

26.11.05

Мало тих, хто рік тому щиро вірив у передвиборче гасло "Бандитам — тюрми", не всміхнеться зараз гірко при його згадуванні.

Мало тих, хто рік тому щиро вірив у передвиборче гасло "Бандитам — тюрми", не всміхнеться зараз гірко при його згадуванні. Однак ми далекі від того, щоб, як казали промовці під час імітації Майдану, "посипати голову попелом". Врешті-решт попереду ще майорить березень-2006. Тобто не все ще втрачено. І неправда, що надія вмирає останньою. Вона не вмирає ніколи.

Щось із рейтингом моїм стало...

На жаль, за час, що минув після революції, рейтинг нашого Президента упав, як той орган після радіоактивного дощу в 4-кілометровій зоні. Президент вибрав для себе такий засіб підняти те, що впало, як періодичні радіозвернення до народу. Наприклад, останній раз він звернувся до васалів за пару днів до річниці революції. Бо треба ж було якось підготувати народ, попередити небажані й незручні риторичні запитання, а заразом — і "перевести стрілки". До того ж настав час дати бодай якісь пояснення стосовно того, чому бандити замість тюрем отримали пенсії в розмірі 18 тис. гривень, комфортні умови для бізнесу і депутатську недоторканість на місцях.

Проте пояснення цьому парадоксу Президент так і не дав. Але знайшов крайнього. З його промови стало зрозуміло, що в невиконанні чи не головного гасла Майдану винне керівництво правоохоронних органів. Вірніше, його — керівництва — непрофесійність. "Ми вимагали: "Бандитам — тюрми!" — згадав Ющенко. — Як Президент України я зобов`язую правоохоронні органи розслідувати резонансні справи. Ті, хто організовував масштабні фальсифікації і змусив мільйони людей вийти на площі, повинні відповідати перед законом".

Бандити — окремо, тюрми — окремо

Чекайте-чекайте, пане Президенте. А звідки ви взяли, що безсмертне гасло "Бандитам — тюрми" стосується лише фальсифікаторів виборів? Наскільки я пам`ятаю, вперше ви проголосили його на Співочому полі, коли висувались у президенти, а відтак, фальсифікацій виборів ще і в помині не було. Тобто вони, звичайно, прогнозувались, але ж мова йшла зовсім про інших бандитів. Зокрема про тих, кого ви називали "злочинною владою", простягаючи вказівний перст у бік найвищих кабінетів тодішньої адміністрації Президента (де тюрма і де Кучма?). Про тих, хто "злочинно приватизував" "Криворіжсталь", і з ким ви, шановний Вікторе Андрійовичу, сідали за стіл переговорів і домовлялися про плідну співпрацю. Про тих, хто чинив "бєспрєдєл" на місцях, і кому ви, дорогий наш омріяний гаранте Конституції, дарували депутатську недоторканість. Ні, я не проти, щоб Ківалов "сотоварісчі" всівся нарешті на нари. Але ж не Ківаловим єдиним можна втамувати прагнення людей до справедливості. Так, багато кому вдалось вчасно змитися, бо ви, прийшовши до влади, не дали наказ заарештувати напакованих пацанів. А вони теж не дурні — всі ці Щербані, Бакаї, Боделани — аби залишатись в країні, де, за логікою речей, їх мають у перший же день правління нової влади запхнути у каталажку...

Звичайно, тепер можна сказати: Росія мерзотників не віддає. Але ж в Україні, пане Президенте, все ж таки лишилось багато "красенів", які, трохи посовавши кінцівками, зрозуміли, що боятися тут нема чого. Повна амністія. Повна капітуляція нинішніх перед бувшими.

Все це наводить на сумні роздуми. Дозволю собі навіть висловити крамольне припущення, що, схоже, чутки про ваші, пане Президенте, закулісні домовленості з Кучмою і Ко стосовно його (їх) безпеки таки не є безпідставними. Я дуже хочу помилятися і вірити, що справа зовсім не в таємних "базарах" за спиною героїчного Майдану, а у вашій, пане Президенте, пардон, провінційній недолугості. Яку, напевне, ще можна подолати.

Казочка наостанок

Колись у рожевому дитинстві я дивилася мультик. Сюжет такий: десь у скелях були заховані скарби, які охороняв дракон. Час від часу туди прибував відважний лицар і вбивав тварюку, але от незадача — сам натомість ставав драконом і стеріг скарби. І так до безкінечності. Аж поки не з`явився юнак, який вирішив цьому неподобству покласти край, — і скарби чи то бідним роздати, чи у держбюджет занести. Коротше, вбив він чергового монстра. А той, помираючи, прошепотів: "Тепер ти дракон". Хлопець, засліплений блиском скарбів, раптом побачив своє віддзеркалення у золотій вазі. Ніжні юнацькі риси на очах перетворювались на драконячі. Хлопець злякався, схаменувся, ті скарби мечем потрощив. І залишився людиною. Мораль казки: мало перемогти дракона, головне — не перетворитись на нього.

Якщо вам, пане Президенте, боляче дивитися в дзеркало (вибачте за вимушену жорстокість), подивіться в очі тих, завдяки кому ви стали тим, ким є. Ви справді в очі подивіться, а не поверх голів. Багато чого побачите...

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0