Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  11.07.2025
  Статьи

Версия для печати


Треба домовлятися

Валентина Писанська,

Голос України,

25.11.05

Енергетична криза для України нині набуває цілком конкретних обрисів.

У котре маємо проблему: російський прем`єр відклав поїздку до Києва — начебто через неостаточно погоджену вартість поставок газу та його транзиту в Україну 2006 року. Деякі експерти твердять, що скасування візиту більше схоже на ультиматум чи небажання Москви йти на компроміси у питаннях ціноутворення, їхні більш радикальні колеги, як завжди, підкидають тезу про "імперські амбіції, політичний тиск та спробу північної наддержави показати, хто в регіоні хазяїн". Інші пропонують шукати шляхи до розв`язання проблеми.

Хоч би як було, але факт: енергетична криза для України нині набуває цілком конкретних обрисів, хоч "газове питання" — найголовніше у двосторонніх відносинах, виникло не сьогодні. Вартість російського газу для нас упродовж тривалого часу була незмінна: 50 доларів за одну тисячу кубометрів за базової ціни 80 доларів. Проте не таємниця, що можливість її зростання над Україною тяжіла постійно. Тим паче коли зважити, що на європейському ринку ціни за цей час зросли вдвічі. Тож не є несподіванкою, що "Газпром" намагається підвищити їх і для України. Росіяни вважають, що справедлива ціна для нас з 1 січня має становити майже 160 доларів.

Європейська модель передбачає повний перехід на грошову форму оплати. Це, до речі, пропонував Москві уряд Юлії Тимошенко: ми платимо грішми за газ, Росія так само — за його транзит українською територією. Щоправда, пропозиції не мають юридичної сили,

бо не увійшли в конкретні угоди: на це не погоджується Україна. Натомість українські перемовники з "Газпромом" чомусь погрожують росіянам то несанкціонованим забором газу з магістральної труби, якщо він скоротить поставки чи підвищить ціни, то збільшенням вартості прокачування російського газу в Європу, що часом схоже на відвертий шантаж.

До речі, намагання налякати Росію несанкціонованим забором газу щонайменше несерйозні, коли не сказати — собі на збиток. Адже несанкціонований газ — дорожчий за той, що надходить за контрактом. Крім того, він автоматично буде записуватися у державний борг України.

...Коли знайомишся з інформацією про хід переговорів України та Росії щодо поставок газу й цін на нього, то складається враження, ніби це ми продаємо нашому сусідові "блакитне паливо" та ще й усвідомлюючи, що він не може платити за нього так, як ми хочемо, а не навпаки. А коли врахувати ще й наші, часом не зовсім продумані кроки в зовнішній політиці, які болісно зачіпають Росію, то чи варто дивуватися її незговірливості? Навіть торгуючись з селянином на базарі, не розповідаємо йому про його поганий характер чи злобу. Чи така вже таємниця, що коли хочеш купити дешевше, тим паче те, що не придбаєш в іншому місці, то треба вміти домовлятися. Навіть якщо вважаєш продавця геть кепським сусідою...

Тож, мабуть, саме на часі нагадати крилатий вислів з улюбленого муль-тика дорослих і малят: давайте все-таки жити дружно. І розсудливо...

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0