Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  11.07.2025
  Статьи

Версия для печати


Третє явлення Піскуна народові

Євген Коротков,

Робітнича газета,

23.11.05

У випадку з Печерським судом незаконність рішення просто кричуща, навіть якщо відкинути конституційні права Президента.

Наприкінці минулого тижня Шевченківський районний суд м. Києва знову поновив невтомного Піскуна на роботі, а всі вечірні теленовини були забиті картинкою з обуреним цією подією Сергієм Головатим. Та й звуковий ряд був один і той же: "Судова мафія!", - гримів голосом міністр юстиції. Цілковите де-жа-в`ю! Фарсовий повтор...

Нагадаємо зовсім недавні події. 9 грудня 2004 року Печерський районний суд Києва поновив Піскуна на посаді Генерального прокурора України. Указ Президента України (Леоніда Кучми) про звільнення Піскуна з посади Генпрокурора восени 2003 року суд визнав незаконним. Майже через рік такий же вирок виносить Шевченківський райсуд.

Для того, щоб оцінити законність цих рішень, не треба бути ні Сергієм Головатим, ні навіть великим юристом Романом Зваричем. Будь-який громадянин України може розгорнути Конституцію України і в 5 розділі - "Президент України" - в пункті 11 статті 106 прочитати: "призначає зі згоди Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України і звільняє його з посади". У розділі 7 ("Прокуратура") стаття 122 гласить: "Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади". Які ще можуть бути інші тлумачення статей Конституції, і які можуть бути сумніви у верховенстві Конституції над іншими законами?! Риторичне запитання, проте...

У випадку з Печерським судом незаконність рішення просто кричуща, навіть якщо відкинути конституційні права Президента: згідно з чинним законодавством, Піскун пропустив усі допустимі терміни подання скарги. З цієї причини він не мав права подавати до суду, а суд не мав права приймати скаргу.

Не мав права приймати скаргу Піскуна й Шевченківський суд. Але з іншої причини. Оспорювання рішень кадрових призначень Президента перебуває поза юрисдикцією районних судів і не потрапляє під дію Кодексу про працю. І під юрисдикцію нещодавно створеного Адміністративного суду - теж. Отак і Юлія Володимирівна потягнеться до суду поновлюватися на роботі...

Рішення Печерського суду все-таки можна логічно пояснити. Якщо відкинути лушпиння подробиць, то Кучма підсунув Ющенкові Піскуна, як повноцінного "троянського коня". Інше питання - чому Ющенко на це погодився?

А от з яких таких причин "ліпить горбатого" Шевченківський суд, є кілька близьких до істини припущень.

Коли під час перепризначення Піскуна в Ющенка не спрацювала не тільки логіка, а й інстинкт самозбереження, стало зрозуміло, що створено прецедент, який обов`язково вибухне в майбутньому. От він і вибухнув! І даремно міністр юстиції, він же адвокат Президента в процесі, Сергій Головатий з такою шекспірівською пристрастю голосом трагіка кричить про судову мафію - "бачили очі, що купували, їжте, хоч повилазьте". Про те, що судова мафія існує, вся країна знає дуже давно. Добре, звичайно, що про це, нарешті, довідався і міністр юстиції.

Є ще одна вагома причина "оборзіння" колишнього генпрокурора у змичці з судом - не можна виключати, що формальне становлення таємного товариства "судова корпорація" відбулося до президентських виборів 2004 року, і його верхівка розраховувала на матеріальну вдячність за судове рішення, яке вирішило долю виборів, чого не сталося.

Зі Святославом Піскуном усе простіше, все на виду. У Піскуна лише два шляхи - або в депутати, або, можливо, під суд. 12 жовтня, наприклад, Піскун заявив, що в разі свого звільнення він збирається поновлюватися на посаді через суд. При цьому формулювання було дивне: "Нікому не можна порушувати закон - і Президентові, і вам, і мені... Не можна звільняти людину, навіть двірника, не можна звільняти без юридичного формулювання, а ви хочете звільнити Генпрокурора з політичних мотивів". Бачите, Піскун позиціонує себе вже не як чиновника, що забрехався, а як політика. Тим самим повністю підтверджує положення Конституції. Тож його суд з президентом - чистісінька піар-акція, гучна пропозиція хоч якійсь завалящій політичній силі підібрати його, бідолашного, і втерти його сльози депутатською хусточкою. Це - суть, решта - від лукавого.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0