ЧИ ПОЧУЮТЬ УРЯДОВЦІ ГОЛОС ЛІКАРІВ?

Валентина СКОРОПАДСЬКА, заслужений журналіст України, президент Асоціації "Журналісти — медикам",

Демократична Україна,

29.11.05

Т.Казаріна: "...відсутній закон про права медика, не виконується низка указів Президента України та постанов Верховної Ради України щодо поліпшення умов їхньої праці та оплати роботи, ігноруються Основи законодавства України про охорону здоров`я".

У СТОЛИЦІ 29 ЛИСТОПАДА БІЛЯ БУДИНКУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ТА КАБМІНУ ВІДБУДЕТЬСЯ ВСЕУКРАЇНСЬКА АКЦІЯ ПРОТЕСТУ, НА ЯКУ ПРИБУДУТЬ МЕДИКИ З УСІХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Можна назвати парадоксом те, що найбіднішим (за оплатою їхньої праці) у нашому суспільстві — медикам доручено найцінніше в житті — здоров`я кожного громадянина і нації загалом.

Наш кореспондент напередодні Всеукраїнської акції протесту зустрівся з головою Центрального комітету профспілки працівників охорони здоров`я Тамілою Казаріною і попросив окреслити проблеми, які змусили вивести численну армію медиків під урядові кабінети.

— Охорона здоров`я — єдина галузь, яка цілодобово, без вихідних і свят несе трудову вахту. Попри всі негаразди, медпрацівники ніколи не зменшували обсягів допомоги населенню, вони завжди готові прийти до кожного, хто цього потребує, адже так?

— Безперечно. Варто сказати, що й досі медики працюють у сфері недосконалої законодавчої бази: норми їхнього робочого часу не переглядалися з 1940 року, відсутній закон про права медика, не виконується низка указів Президента України та постанов Верховної Ради України щодо поліпшення умов їхньої праці та оплати роботи, ігноруються Основи законодавства України про охорону здоров`я.

За всі роки нашої незалежності, за винятком 2000-го, фінансування галузі охорони здоров`я не перевищувало трьох відсотків ВВП за рекомендованих як мінімум 10 відсотків. За даними ВООЗ, за показника фінансування охорони здоров`я нижче від 6% ВВП галузь руйнується.

Вона опинилась у кризовому становищі, що позначилось передовсім на здоров`ї громадян, рівні та якості надання медичної допомоги населенню, соціальному захисті медичних працівників.

Наразі в Україні смертність більше, ніж удвічі перевищує народжуваність. Живемо ми на десять років менше, ніж жителі розвинутих держав. Рівень загальної смертності — найвищий серед країн Європи. У загальній смертності майже 25% — це люди працездатного віку. Невпинно зростає інвалідизація населення. Збільшується кількість випадків захворюваності на туберкульоз, онкохвороби, ВІЛ/СНІД тощо.

— Доходи більшості населення України нижчі за прожитковий мінімум, планова медична допомога стає для них недоступною через відсутність коштів на придбання необхідних медикаментів.

— Фінансування закладів охорони здоров`я не відповідає жодним вимогам. Фінансування галузі порушує норми чинного законодавства, найперше Конституції України щодо права громадян на медичну допомогу (ст.49), а медичних працівників — права на належні умови праці та заробітну плату (ст. 43).

— З 1 вересня 2005 року, після підвищення зарплати, за рівнем оплати праці

медики так і залишились на 29-му, передостанньому, місці серед працівників інших галузей економіки.

— Такий рівень оплати їхньої праці тягне за собою і найнижче в державі пенсійне забезпечення, тим більше в умовах, коли Конституційний Суд України прийняв Рішення про зняття обмеження із заробітної плати (доходу), з якої справляються внески (збори) до соціальних фондів, і обмеження у виплаті пенсій, призначених за спеціальними законами.

Значна різниця між трудовими і спеціальними пенсіями призводить до негативних соціальних наслідків, а також порушення соціальної справедливості й рівності конституційних прав громадян у нашій країні.

— Отож, медики вирішили провести Всеукраїнську акцію протесту проти байдужості чиновників?

— Звичайно. Хочу наголосити, що вони їдуть до Києва у свої вихідні дні й власним коштом. Доведені до відчаю ті, хто стоять на сторожі нашого з вами здоров`я, готові на все, аби їх почули. Головна наша мета — привернути увагу уряду, можновладців, суспільства до гострих проблем медичної галузі.

— Скільки, за Вашими підрахунками, прибуде медиків до столиці?

— Понад три тисячі.

— Як довго триватиме акція?

— Ми плануємо почати о 10-й і до 12-ї. Коротко окреслю наші вимоги, про які йшлося: відповідне фінансування галузі, встановлення гідної зарплати відповідно до чинного законодавства (тобто на рівні середньої по промисловості), а це приблизно 1 тисяч 60 грн, удосконалення законодавчої бази.

— Один із високих урядовців нещодавно оприлюднив цифру 57 відсотків. Це нібито та цифра, на яку збільшилась зарплатня медиків.

— Це не відповідає дійсності. Нині заробітна плата людей у білих халатах збільшилась на 40 відсотків. На цьому, напевно, надовго поставлять крапку. Бо бюджети вже закриті й нічого не передбачено для подальшого підвищення до кінця цього року і на 2006 рік.

— На Майдані Президент пообіцяв, що програму "Онкологія" бере під свій особистий контроль. Як же бути з іншими, не менш важливими?

— Життєво важливих програм у нас чимало. Кожна має фінансуватися державою на сто відсотків. Бо за цими цифрами — життя і здоров`я наших співгромадян. Та, зазвичай, вони фінансуються десь наполовину. Ви знаєте, що на охорону здоров`я, за найскромнішими підрахунками, потрібно 25 мільярди гривень, а виділили лише... 14. Отож, посудіть самі, як можна фінансувати життєво важливі програми. А ще саме в цих цифрах закладено і мізерну зарплату медиків. Працю людей, котрі відповідають за життя і здоров`я нації, цінують у нашій державі чомусь, м`яко кажучи, "не дуже". Престиж медика стрімко знижується. Чоловіки не йдуть до медичних закладів, бо не бачать перспективи.

— Яка нині середня зарплата медика?

— 523 гривні!

P.S. Дуже хочеться, щоб чиновники, від яких нині залежить доля і зарплата медиків, спробували прожити на 523 гривні на місяць. Може, тоді проблеми людей у білих халатах стали б їм ближчими?