Лише амністії не вистачає

В.Толокін,

Київ сьогодні (18-24.11.2005),

21.11.05

Ющенко йшов на президентство не маючи ніякої, бодай більш-менш куцої програми подальшого розвитку країни.

Однією з найпомітніших подій минулого тижня стало розширене засідання Кабінету Міністрів. Не тому, що воно розтяглося більш ніж на півдня і Президент своєю повчальною, довготривалою промовою приспав більшість присутніх, а тому, що стало остаточно зрозуміло - а "король же голий"!

Коли міністр, відповідальний за економіку, стверджує, що ВВП падає, тіньовий сектор зростає, а наступного року вже й пенсії сплачувати буде нічим (а через два дні по телебаченню запевняє у зворотному), то стає зрозумілим, що Президент два місяці тому дарма намагався звалити всі економічні негаразди на уряд Тимошенко. Просто Ющенко йшов на президентство не маючи ніякої, бодай більш-менш куцої програми подальшого розвитку країни. Йшов заради самої влади. Мабуть, у жодній країні світу ще не було такого, щоб стагнацію економіки зупиняли закликами: "Спокій і тільки спокій! Усе напрочуд добре, далі буде ще ліпше". Це про Прем`єра Єханурова, разом з його дуже дотепним перекладенням вини на у всьому недолугу статистику, яка заблукала в тумані!

Аби засідання вважалося розширеним, а також враховуючи при цьому важливість і актуальність теми, в останню мить здогадалися запросити й Голову Верховної Ради разом з кількома депутатами. Мабуть, скоріше із-за ввічливості, аби не дорікали, що не попередили, який жах насувається на країну. Але Володимир Литвин, не зрозумівши такого гумору, коли про зустріч дізнався мало не останнім, відразу перейшов на різкий тон в оцінках роботи Уряду. Мовляв, у той час, коли інфляція зростає, а економіка падає у прірву, міністри відмовляються виконувати закони й постанови парламенту, а турбуються виключно про максимальне підвищення власної зарплатні.

Це чомусь не сподобалося Президенту і він заходився особисто захищати Кабмін, насамперед намагаючись "построїти" спікера, порадивши тему більше книжки читати, а потім уже наважуватися критикувати.

І взагалі, для такої терплячої держави, як Україна, з її хронічно перехідною економікою, інфляцією в 10% - то не клопіт. Але ж, про всяк випадок, Віктор Андрійович таки відсотків на 9 зрізав справжній рівень інфляції. Утім, і без книжок зрозуміло, що з таким економічним плюралізмом народу доведеться невдовзі затягувати пасок ще на кілька дірочок.

Так, пенсіонерам, пенсія яких становить 346 гривень, варена ковбаса вже давно стала розкішшю, як і багато чого іншого. Віддавши більшість суми за комунальні послуги та квартплату, їм доводиться дуже ретельно розраховувати залишки, аби купити хліб, масло та якусь крупчину. А Президент по телевізору їх заспокоює - не все відразу. Прогрес є, у півтора раза збільшилися валютні резерви. Та й депутатська зарплатня зросла з 5 до 17 тисяч гривень. Тож незабаром і до головного завдання дійдемо - до соціального захисту населення.

Поки що мовчки бідкаються бізнесмени. Лише "соціальний податок" на фонд зарплатні нині сягає 37%. Тож, зберегти зароблене можна двома шляхами: або припинити підприємницьку діяльність, або сховатися в тінь. Не дрімають податківці, яким доручено найближчим часом скласти "чорні" чи "червоні" (?!) списки неплатників. Незабаром залишаться без роботи експерти від економіки, які вже попотіли, роз`яснюючи, що саме через адміністративний тиск на бізнес підприємці ховають гроші. За підрахунками фахівців наразі в тіні перебуває майже половина всіх капіталів. Адже у бізнесі не залишилося чинників і немає жодних стимулів виводити свій бізнес з тіні. Реальний сектор на зниження темпів економічного зростання відреагував дуже чітко: якщо в минулому році було 12%, то в нинішньому, вірогідно, буде менше 3%. Спостерігається різке зниження інвестицій, які і є підґрунтям для зростання. Якщо і наступного року вибиватиметься це підґрунтя, існує велика небезпека входження України в довгострокову стагнаційну площину.

Поки Прем`єр розмірковує над тим, як переконати підприємців не приховувати реальної зарплатні й сплачувати з неї реальні податки, Президент пропонує дуже простий рецепт - зменшити тінь за допомогою економічної амністії. І вже пообіцяв, що підпише відповідний указ. Щоб уникнути зайвого клопоту через підозри, глава держави уточнив, що пробачатимуть лише дрібні порушення, які не є кримінальними.

Податкові амністії в Україні пропонують уже не вперше. Леонід Кучма почав робити спроби вивести капітали з тіні ще з двохтисячного року. Підписуючи укази, Леонід Данилович подавав законопроекти до Верховної Ради, але депутати вперто голосували "проти". Яким чином Вікторові Андрійовичу вдасться переконати народних обранців позбутися можливості безконтрольного поповнення власних бюджетів, поки що незрозуміло. Адже новий законопроект, попри стандартні для України пропозиції, коли особа декларує усе майно і гроші, а держава не цікавиться, де ти їх узяв, передбачає запровадження так званого опосередкованого методу визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню. Тобто, співробітники ДПА отримують право одержати відповідь на прості запитання: звідки у громадянина при зарплатні півтори тисячі гривень з`явилося і багатоповерхове ранчо, і ексклюзивний лімузин з останнього автосалону та багато інших коштовних "іграшок".

Колись, піонером економічної амністії у Європі стала Швейцарія. Але вона диктувалася необхідністю в повоєнні роки легалізувати в країні банківські вклади - капітали "третього рейху". В результаті Швейцарія стала найнадійнішим місцем зберігання грошей і банківської таємниці. Декому цей процес так сподобався, що уряди багатьох країн Старого й Нового світу економічну амністію оголошують по кілька разів на десятиріччя. У Сполучених Штатах із 1982-го по 97-й рік відбулися 62 податкові амністії. До місцевих бюджетів надійшло понад два мільярди доларів. Недарма кожний другий фільм Голлівуду - про пограбування банків. Податкова амністія 97-го року в Індії вивела з тіні приблизно 2,5 мільярда доларів США. Абсолютним лідером за результативністю вважаються Італія. Коли тут у 2002 році запровадили спеціальну програму легалізації прихованого майна, італійці амністували 61 мільярд у євровалюті і мафія зітхнула з полегшенням. Інколи справа доходить до того, що влада вдається до так званої повної амністії, аби узаконити гроші, отримані від торгівлі наркотиками та зброєю.

Крім зазначених країн, за останнє десятиріччя в тій чи іншій формі економічна амністія відбулася в Аргентині, Пакистані, на Філіппінах, у Туреччині, Мексиці, Франції, на Мальті та в Південно-Африканській Республіці. На пострадянському просторі перша податкова амністія відбулася у 2001 році в Казахстані. Місцеві підприємці за один місяць задекларували свої тіньові капітали. Після чого з`ясувалося, що від податків приховувалося приблизно 500 мільйонів доларів.

Нещодавно, 10 листопада, у наших доблесних Збройних Силах стався прикрий випадок. Під час спроби одержати хабар в особливо великих розмірах -580 тис. дол. - був затриманий начальник Управління капітального будівництва Міноборони полковник Олександр Волошин. Міністр оборони Анатолій Гриценко досить цікаво охарактеризував свого підлеглого: "Це та людина, яка через ЗМІ доказувала усім, що в Міноборони багато зловживань, а його нібито "прессингують" тому, що він чесний". Полковнику, якого спіймали на гарячому, однофамільцеві відомого поета, залишалося зовсім небагато, щоб зберегти епітет - чесний. Лише дочекатися амністії...

Р.S. Як стало відомо, Волошин одержав мічені гроші від директора ТОВ і його "зама" за підписання документів для відкликання позовної заяви МО з Господарського суду Києва щодо розірвання договору з цим товариством про спорудження житлового будинку і надання права на будівництво, а також вибір інвестора. Йдеться про об`єкт на вулиці Туполєва, будинок № 8, що у Києві. Тим часом з Міноборони просочилася інформація, що начальник Управління капітального будівництва брав хабар не для себе, а під когось вище... І це прізвище добре відоме в міністерстві. Так що - на волі гуляє ще достатня кількість потенційних кандидатів під амністію?