Верховенство сваволі?

Микола СЕЛЮК,

День,

08.11.05

Чому працівники міністерств і відомств, керівники структурних підрозділів і заступники міністрів повинні писати заяви про звільнення одночасно зі зміною міністра?

Хтось нав`язав нинішнім керманичам думку, що впоратись із задуманими реформами в Україні можна лише звільнившись від старої команди — зокрема в такий простий спосіб як зміна назв структурних підрозділів у органах виконавчої влади.

Судову систему можна не реформувати — достатньо лише збільшити чи не вдвічі розмір заробітної плати суддям. А законодавча влада, мовляв, сама себе реформує вже у найближчі вибори...

І цей процес змін триває упродовж всього 2005-го, залучивши до свого кола Секретаріат Президента, Генеральну прокуратуру, міністерства, відомства, державні установи і підприємства, навчальні заклади...

Ось і новий керівник Секретаріату Президента України дозволив собі пожартувати, заявивши, що Президент зняв генерального прокурора України у повній відповідності до Конституції, бо інакше, мовляв, Святослав Піскун ризикував "сам себе посадити"... Однак цей чиновник допустив неточність, свідомо оминаючи головне: посилання на норми Конституції обов`язкові тоді, коли немає спеціального закону. А закон є, в тому числі й "Про прокуратуру", до того ж існує конституційний принцип верховенства права, за яким кожен має бути повідомлений про підстави звільнення...

І ось Шевченківський районний суд столиці розпочав розгляд судової справи за позовом Святослава Піскуна щодо незаконності звільнення його з посади. Схоже, цей показовий судовий процес, де в ролі головних дійових осіб виступатимуть міністр юстиції України С. Головатий на боці Президента України та С. Піскун, обіцяє стати в майбутньому методичним посібником для суддів та всіх учасників процесу у новій галузі судочинства в Україні — адміністративного.

Відомо, що з 01.09.2005 року всі українці мають право і тепер зобов`язані оскаржувати, у разі потреби, всі неправомірні і незаконні дії органів державної влади в Україні і їх посадових і службових осіб виключно в порядку адміністративного судочинства. Тобто поки що до того ж таки районного суду, але вже за новим Кодексом, — ну начебто до нового суду, але насправді до старого. Ну поки немає нового. І судді ті ж самі. А судочинство буцімто нове...

Чи не є метою такої судової реформи в Україні геть заплутати всі сліди, щоб людина не розібралась без адвоката, куди і коли ходить, до якого суду та як переглядати справи в порядку касаційного оскарження?

Але в цьому кодексі не забули і про нас — усіх, хто збирається звернутись до суду, наприклад, щодо незаконності звільнення з посади: в кодексі вилучена норма про призупинення дії оскаржуваного акту з моменту звернення до суду! Чи не тому Президент і запропонував нову кандидатуру генерального прокурора України, не дочекавшись рішення суду за позовом С. Піскуна?

Приватизувавши за копійки державне майно, нові власники і господарі, за байдужості профспілок та мовчання громадськості, запровадили безкінечні реформування та скорочення підприємств та організацій, а керівники міністерств і відомств поставили на конвеєр процес зміни штатів начебто за скороченням, а насправді для звільнення місць для "своїх" людей.

Чому працівники міністерств і відомств, керівники структурних підрозділів і заступники міністрів повинні писати заяви про звільнення одночасно зі зміною міністра? Кодекс законів про працю України цього не передбачає! Закони України про профспілки, громадські об`єднання, про працю і багато інших новими українськими господарями просто ігноруються за повної байдужості суспільства.

Та більше того, ігноруються рішення судів! Державна виконавча служба складає акти, видає постанови, штрафує, — і що?

Чергова зміна міністрів призвела до чергових реформувань міністерств і відомств, Секретаріату Президента України. Ось уже і молоді міністри мають своє бачення поліпшення роботи підвідомчих міністерств, оприлюднюючи свої думки про реформи. Так, "молодіжний" міністр Ю. Павленко заявляв про повну ліквідацію дитячих будинків, бо начебто в Україні бажаючих створити сімейні будинки достатньо для повної ліквідації державних... А міністр, який ні за освітою, ні за досвідом роботи жодного відношення не має до такої галузі, колись народного господарства, як транспорт та зв`язок, теж має своє бачення того, як реформувати стратегічні задуми колишнього міністра Г. Кірпи. Хіба під силу тим, хто навіть не уявляє собі обов`язки начальника зміни чи начальника станції, опанувати стратегічною галуззю з її мільярдними обсягами та сотнями тисяч працівників? А може, це просто ляльки, за якими стоять справжні професіонали, які мають у цій галузі свій інтерес, прихований від суспільства?

Звісно, подібні зміни зачіпають долі тисяч людей, тому така "реформа" не могла залишитись поза увагою і прокурора, і уповноваженого Верховної Ради з прав людини, і парламенту.

Відповідно до Кодексу законів про працю, у разі зміни власника підприємства, а також його реорганізації дія трудового договору працівників продовжується, а якщо функції підрозділу збігаються з функціями, покладеними на попередній підрозділ, переважне право очолювати цей напрям залишається за попереднім керівником.

Так, Департамент кадрової політики та освіти міністерства оборони очолював державний службовець В. Портянко, і очевидно, що саме його і мали б призначити на посаду при зміні назви департаменту, однак ні екс-міністр О. Кузьмук, ні нинішній А. Гриценко цього не зробили.

За них це зробив суд: "...Позов Портянка В.К. до Міністерства оборони України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з реорганізацією апарату МО України, поновлення його на посаді директора Департаменту кадрової політики і освіти, стягнення з відповідача на користь Портянка В.К. середнього заробітку за час вимушеного прогулу — задовольнити повністю..." (Витяг із рішення суду від 22.06.2005, не виконаного і до цього дня).

А ось приклад, як упродовж півтора року ігнорується керівництвом Міністерства аграрної політики України і окрема ухвала суду. "Справа № 2-420/04 (витяг). 24 березня 2004 року Шевченківський районний суд м. Києва.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Тимошенка Ю.М., встановив: рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позовні вимоги Тимошенка Ю.М. про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання повернути трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, скасування наказу Міністерства аграрної політики Україні №323 від 08.10.2002р..., задоволені частково... При розгляді справи були встановлені порушення чинного законодавства... З 11.10.2002 р. трудова книжка Тимошенка Ю.М. безпідставно утримується в Міністерстві аграрної політики, що призвело до порушення його трудових прав, тривалої невиплати заробітної плати і, як наслідок, необхідності звернення з позовом до суду... На підставі викладеного, керуючись ст. 235 ЦПК України, суд УХВАЛИВ: Про викладене в ухвалі довести до відома міністра аграрної політики України для прийняття відповідних заходів реагування. Про прийняті заходи повідомити суд у встановлений строк..."

Зміна назв структурних підрозділів міністерств та державних підприємств, звільнення одних і призначення інших осіб засвідчує, що державні службовці фактично допускають дії і вчинки, які шкодять інтересам державної служби, негативно впливають на репутацію державного службовця, і ця практика продовжується і за нової влади.

Через півроку ця влада вже буде називатися старою. Чи є сподівання, що нова влада впровадить принцип верховенства права в життя, за яким усі рівні перед законом і в правах і стосовно невідворотності відповідальності?

Дії посадових осіб по організації конкурсів на заміщення вакантних посад свідчать про корупційні діяння, оскільки державний службовець не має права відмовляти фізичним та юридичним особам у інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну та неповну інформацію. Конкурсні засади знівельовані і не можуть бути об`єктивним показником рішень конкурсних комісій, оскільки всі конкурси відбуваються поза межами громадськості і не дозволяють забезпечити комплектування посад кадрами більш професійними. Прозорий і публічний розгляд кандидатів для заміщення вакантних посад повинен стати пересторогою протекціонізму, кумівству та корупції, сприяти призначенню на посади висококваліфікованих, ініціативних та авторитетних фахівців. Так необхідних Україні.