Про кризу влада воліє мовчати

М.Погребинський: "Президент і його команда мало не щодня дають привід говорити, що найвищі особи України не живуть у законодавчому просторі, не мають поваги до українських законів".

Н.Черненко,

Київ сьогодні (23-29.09.2005),

27.09.05

Увесь минулий тиждень влада намагалася довести, що нічого особливого з нею не відбувається. В.о. міністрів давали "ділові" прес-конференції, зосереджуючи увагу ЗМІ на майбутньому бюджеті, приймали постанови і надсилали до Верховної Ради законопроекти, якими обіцяють з 1 жовтня підвищення зарплат працівникам бюджетних організацій, а з Нового року - ще й підвищення мінімальної пенсії до 359 гривень. Словом, все "ок", що обіцяли - те й робимо.

Народні депутати обговорювали кандидатуру Юрія Єханурова на пост Прем`єр-міністра. Щоб у вівторок її успішно "прокотити" під час голосування.

Президент України їздив до Америки (вкотре!) на ювілейний саміт ООН, де теж розповідав, що в Україні все спокійно, демократія розвивається, влада демократично змінюється і ніщо інше...

Експерти ж й політологи налаштовані менш оптимістично і продовжують наполягати на тезі, що в Україні - серйозна криза влади. Багато хто з них пророкує її поглиблення у зв`язку з намірами парламентарів пришвидшити політреформу, яка суттєво має обмежити повноваження Президента.

Своє бачення сьогоднішньої політичної ситуації в Україні, її розвитку в подальшому виклав кореспонденту "КС" і директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ.

- Михайле Борисовичу, те, що сьогодні відбувається у вищих ешелонах влади, - це кризові явища чи закономірність?

- Звичайно, ми є свідками кризи. І не тільки урядової, а й всієї влади. І почалася вона не сьогодні, і не вчора. І навіть не з моменту заяви екс-держсекретаря Олександра Зінченка про корумпованість оточення Президента, а значно раніше - ще з Майдану. Занадто різних людей зібрав він. Різних за характером, уподобаннями, політичними переконаннями і життєвими орієнтирами. І ці люди назвалися однією командою. Але назватися ще не означає бути нею.

Було зрозуміло, що вжитися їм буде надзвичайно важко. Цей сплеск взаємної агресивності міг бути відкладений у часі, я чомусь думав, що взаємні претензії почнуться у членів команди трохи пізніше, але...

Нині ми перебуваємо на стадії завершення першого кризового етапу. На черзі - другий етап - після формування Уряду. Навіть, якщо кабмінівську команду сформують без явних колізій чи конфліктів, затвердить ВР, то це буде Уряд, який не матиме серйозної підтримки парламенту. Це буде тимчасовий Уряд. І як би він не старався, йому не уникнути в подальшому проблем з ВР. І тоді вже розпочнеться другий етап владної кризи. Триватиме він до парламентських виборів.

- Можливо, навчившись на гіркому досвіді формування Уряду за принципом: чим більше зроблено для помаранчевої "революції" - тим вища посада, Президент представить ВР на затвердження більш фаховий склад Уряду? Чи знову переважить принцип революційних заслуг і політичної доцільності?

— Думаю, що новий Уряд буде професійніший, у всякому разі запропонований на посаду глава Уряду - це повна протилежність минулому Прем`єру. Важливо те, що новий Прем`єр не конкуруватиме з Президентом і фактично буде його правою рукою. Між Секретаріатом Президента і Урядом не буде конфліктів - це точно. Що, власне, заспокоїть політичну ситуацію в країні, але не покладе край кризі. Як я уже говорив, Уряд не матиме справжньої підтримки в парламенті. Для того, щоб подолати результати першого етапу кризи, Уряду треба спинити економічне падіння, виконати популістські обіцянки Майдану, які взяли на себе Президент і Уряд, (я маю на увазі соціальні програми, економічно не обгрунтовані). А зробити це практично не можливо, та ще за короткий період часу. Не виключаю, що Уряд напередодні Нового року змушений буде робити секвестр бюджету. І це буде серйозним приводом, щоб конфлікт між парламентом і виконавчою владою, Президентом і Урядом спалахнув з новою силою. Втягнуться і верстви населення, для яких цей секвестр буде крахом їхніх очікувань на поліпшення свого добробуту.

- То, виходить, можливий і третій етап владної кризи?

- Цілком. Це залежатиме від результатів парламентських виборів, від того, які політичні сили прийдуть до ВР. Можливо, після парламентських виборів держава буде входити в період посткризового розвитку, тобто стане на рейки стабілізації. Буде сформована коаліція партій, яка, згідно з політреформою, що вступить у дію з 1 січня 2006 року, більшістю від конституційного складу парламенту сформує Уряд. Уряд нестиме відповідальність разом з парламентською більшістю за економічну політику, налагоджуватиметься нормальний стабільний розвиток. Тоді уникнемо третього етапу. Якщо ж результати виборів будуть такими, що партії-переможці не зможуть створити коаліцію більшості, а отже й сформувати Уряд, тоді третя фаза кризи - знову нові парламентські вибори, затягування процесу, країна топчеться на місці - невідворотна.

- Ініційована Президентом Декларація про єднання, в якій про кризу в країні жодного слова, - важливий документ для врегулювання ситуації, чи документ, потрібний лише Президенту напередодні поїздки до США?

— Я вважаю, що будь-які переговори краще війни. Я нормально ставлюся хоча б до спроб шукати якісь шляхи примирення й стабілізації політичної ситуації в країні. Хоча для більшості досвідчених людей, політиків зрозуміло, що ті, хто підписав цю Декларацію, жодного зобов`язання не несуть. У ній справді нема жодного слова про кризу, ніби її не існує, а отже не визначено відповідальність кого-небудь за кризові явища.

Не встигли підписати Декларацію, у якій йдеться про необхідність політреформи, як пан Ющенко каже, що ВР має переглянути політреформу, мовляв, вона приймалася під тиском у надзвичайній ситуації...

Безвідповідальність політиків, яку вони демонструють мало не щодня, свідчить, що підписання політичних документів для них нічого реально не означає, до єднання не призводить. Декларація потрібна була Президенту перед поїздкою до США, щоб заспокоїти усіх, продемонструвати, мовляв, бачте, у нас усе нормально, ніякої кризи нема, призначений новий в.о. Прем`єра, усі політичні сили згуртовані, єднаються.

- Прокоментуйте, будь ласка, заяви екс-голови СБУ Турчинова, які стосуються в.о. міністрів Червоненка, Жванії, інших високопосадовців, звинувачених у корупції.

- У мене нема підстав не довіряти такій поінформованій людині, як екс-голова СБУ Турчинов. Водночас я не наївний спостерігач, і розумію, що почалася війна компроматів, політична конкуренція між командою Тимошенко і Ющенка. Турчинов, як член команди Юлії Володимирівни, з першого кроку підняв планку цієї боротьби до критичної відмітки, фактично звинувативши Президента в тому, що він "кришує" своїх корумпованих друзів. Я думаю, що довести відповідальність Ющенка за це фактично буде неможливо.

Крім того, українська політична культура зумовлює особливе ставлення до таких звинувачень. Якби вони пролунали в США чи Великій Британії, розслідування було б більш, ніж серйозним. І якби докази були ґрунтовні, то це обов`язково закінчилося б імпічментом президенту.

Якби була воля відповідних українських органів, то, впевнений, ґрунтовних доказів щодо звинувачень високопосадовців вони мали б достатньо. І тоді відповідати високопосадовцям треба було б за всіма вимогами українських законів. Але так не буде. І взагалі, у нас закони ще не стали частиною самосвідомості суспільства. Скажімо, приховувати свої статки від податків не вважається злочином. Викриття таких фактів сприймається широким загалом зі співчуттям і розумінням, тобто інакше, ніж у країнах з усталеною демократією.

- Як кажуть, опозиції якраз настав час активізуватися, у повен голос заявити про себе...

- Навряд чи активізується. Але опозиція у нас сформується. Найближчим часом. Різнокольорова. Я її бачу такою: помаранчева, біла (конструктивна, яку представлятиме Віктор Янукович зі своїми "Регіонами"), блакитна (Леонід Кравчук зі своїм блоком) і червона. Залишається ще невизначеним, але потенційно опозиційним, блок Володимира Литвина.

- Чому блакитна опозиція за вашим визначенням - це екс-президент Леонід Кравчук, а біла - це Віктор Янукович? Останній на президентських виборах мав блакитну символіку.

- Тому що Віктор Янукович практично уникає боротьби, а лише говорить про свою опозиційність. Він і його партія швидше від інших піде на співпрацю з владою. Білий колір - це колір капітуляції, владі вигідний, на ньому можна багато чого написати чи й списати на нього. СДПУ(О) приречена на послідовну опозицію, бо до влади есдеків не візьмуть і до співпраці не запросять.

- А Юлію Тимошенко можуть запросити? Сама вона вже неодноразово пропонувала примирення Віктору Ющенку.

- В українській політиці все можливо. Але поки що не схоже, щоб Тимошенко і Ющенко стали в одну упряжку. Хоча, підкреслюю, нічого не можна виключати в подальшому, особливо перед виборами. Якщо це станеться, то обидва лідери насмішать націю: спочатку обмастили одне одного тим, що погано пахне, а потім давай цілуватися...

- Дехто з експертів стверджує, що призначення Президентом в.о. Прем`єра Юрія Єханурова - це порушення Конституції України, бо Юрій Іванович - не член Уряду.

- Якби це порушення Конституції було єдиним з боку Президента! Насправді він не владах із законом. Він і його команда мало не щодня дають привід говорити, що найвищі особи України не живуть у законодавчому просторі, не мають поваги до українських законів. Дуже часто вони це роблять не зі злої волі чи зумисне. Вони просто недостатньо обізнані, не розуміють, що повинні бути взірцем законослухняності і високої поваги до законів.

Скільки разів уже зауважували Президенту, що він не має права говорити до висновку суду про розслідування гучних справ, тим більше - кримінальних. А Віктор Андрійович продовжує щодня коментувати як не одну, так іншу справу, інформує про якусь нову. І ніяк не може втямити, що його оцінка, судження впливають на суд. У світовій практиці, та й за нашим законодавством, це кваліфікується, як тиск на суд.

Останній приклад: поїхавши днями до США, наш Президент заявив там, що проявів антисемітизму у нас нема. А хлопці, які побили єврейського студента в центрі Києва, просто хулігани. Але ж суду ще над кривдниками єврея не було. Уявляєте, в якому становищі буде суддя, розглядаючи цю справу! Адже хлопці вже дали показання, що вони, мовляв, патріоти України і били студента, бо він - жид. Слідчі, які ведуть цю справу, теж шоковані заявою Президента: показання ж хлопців запротокольовані!

Зрозуміло, Віктор Андрійович зробив цю заяву не усвідомлюючи, що він не несе відповідальності за вчинки хлопців, а лише за те, щоб українська державна політика не була спрямована проти якоїсь однієї нації. І вона в нас, слава Богу, не спрямована.

Або згадайте пропозицію Президента підняти прохідний бар`єр на вибори, зроблену в розріз із законодавством і досягнутими домовленостями.

Вважаю, усім нашим високопосадовцям не завадило б пройти своєрідний правовий лікбез, прослухати курс лекцій на етико-моральні теми. Безперечно, у них є радники, але перші особи або не слухають їх, або ці радники низькокваліфіковані.

- Ваша думка щодо ініціативи парламентарів пришвидшити політичну реформу?

- Звичайно, Конституційний суд запізнився з висновками щодо законопроекту № 3207-1, який стосується реформування органів місцевого самоврядування. Через це політреформа повинна запроваджуватися не з 1 жовтня нинішнього року, а із січня наступного. Але тут є нюанси. Позитивні висновки Конституційного суду дають можливість Верховній Раді проголосувати закон № 3207-1 у другому читанні і прийняти його. А прийнявши, ініціювати пришвидшення політичної реформи, змінивши перехідні положення. Однак, як на мене, зміни перехідних положень теж повинні бути направлені до Конституційного суду. Тоді доведеться чекати висновків його. Якщо діяти таким чином, а цього вимагає закон, то це все одно не буде раніше 1 січня 2006 року. Але тут є політичний інтерес і, як модно нині говорити, політична доцільність, - започаткувати комплексну реформу, водночас увівши в дію закон № 2222 про перехід України до парламентсько-президентської республіки і закон №3702-1 про нові повноваження місцевих депутатів та органів місцевого самоврядування. Як вийде - побачимо.