Відстоювання політичної реформи

2000 (06-12.05.05),

06.05.05

Загальновідомо, що СДПУ(О) була одним з ініціаторів політичної реформи та послідовно відстоювала ідею внесення відповідних змін до Конституції України, за які парламент проголосував у грудні минулого року. Однак вже тоді партія попереджала, що після приходу Віктора Ющенка до влади не виключена спроба ревізії цього процесу і консервування нині існуючої системи державного управління, яка є дуже зручною для осіб зі схильністю до авторитаризму.

Так, власне, і сталося: 15 квітня держсекретар Олександр Зінченко висловив ідею проведення загальнодержавного референдуму з питання доцільності політичної реформи. Його результат можна спрогнозувати заздалегідь, оскільки тут проблема не у волевиявленні народу, а в тому, як будуть сформульовані питання референдуму і хто підраховуватиме його результати, які, без сумніву, виявляться саме такими, як потрібно владі. Народні депутати, члени парламентської фракції СДПУ(О) наступним чином відреагували на ініціативу Зінченка.

«Мету видно неозброєним оком: люди хочуть встановлення одноособової влади. А з огляду на те що політреформу вже проголосовано, вони хочуть узурпації влади. Це не прикрашає нову владу і Президента. Адже він сам особисто, не більше місяця тому, заявляв, що від принципів конституційної реформи відходити не збирається, що він буде її підтримувати. І сьогодні такий кульбіт говорить про те, що влада цілком відійшла від своїх колишніх позицій. Влада зраджує своїх же союзників, тих людей, які їй повірили, тих же соціалістів і багатьох інших.

...Я розцінюю цю заяву як підготовку громадської думки до блокування провладними силами політичної реформи. У них, як завжди, на словах — одне, на практиці — інше. Крім того, я не виключаю, що вже підготовлено якийсь новий проект, що вимагає внесення змін до Конституції референдумом. Може, там вже і посаду віце-президента для пана Зінченка прописано. Але нова влада настільки «відкрита» і «прозора», що про існування і зміст такого документа ми можемо тільки здогадуватися за репліками окремих чиновників» (Володимир Воюш).

«Заяви державного секретаря Олександра Зінченка з приводу змін до Конституції спрямовано на те, щоб ревізувати позитивне голосування за законопроект 4180 у грудні минулого року. По-перше, пропозиції Зінченка з приводу резервування за чинним главою держави повноважень, закріплених у діючому Основному Законі, неприйнятні, тому що ставлять під сумнів здатність політиків чинної влади виконувати рішення, що прийняв парламент після відповідних політичних домовленостей. Зінченко являє собою бонапартистське крило в оточенні Ющенка.

По-друге, що стосується ідеї Зінченка про проведення загальнонаціонального референдуму з політреформи, то це було доцільним до голосування політреформи в парламенті. Після голосування реформи, у тому числі самою фракцією «Наша Україна» і особисто Олександром Зінченком, виникають великі сумніви в тому, що Олександру Олексійовичу для підтвердження своєї думки так конче необхідно порадитися з народом...

По-третє, що є найголовнішим, він розуміє, що маючи нові конституційні повноваження президента, він, Зінченко, ні на що впливати не буде, а відповідно як головний «канцелярист» країни нікому не буде потрібен у цих умовах, і доведеться працювати в повну силу на Президента. А де ж власні преференції? Вони просто не передбачені. От чому і з'явилися турботи про Президента і його повноваження» (Ігор Шурма).

«Олександр Зінченко має звичай говорити про речі, що взагалі не повинні належати до кола його обов'язків. Він має обслуговувати Президента, а намагається формулювати державну політику. Чогось подібного від Зінченка можна було очікувати — було б дивним, якби він виступав на користь політреформи. Адже з проведенням реформи функції Президента і його Секретаріату радикально змінюються, а держсекретар позбавиться багатьох сьогоднішніх можливостей. А Зінченко вже приміряв на себе костюм «віце-президента» (Михайло Добкін).

А ще Віктору Ющенку, аби не наробити непоправних помилок, варто було б прислухатися до думки мудрих, досвідчених людей, зокрема одного із своїх попередників — першого президента незалежної України, лідера парламентської фракції СДПУ(О) Леоніда Кравчука:

«Ми, соціал-демократи, не тільки підтримуємо, ми були одним із ініціаторів політичної реформи, і послідовно, жодного разу, ми не зрадили цей принцип — політична реформа потрібна Україні.

Між гілками влади є проблеми, між посадовими особами високого рангу почалися практично чвари, і Президент призиває подати руки! Я думаю, що в товариському полі подати руки — це прийняти, а коли мова йде про повноваження, то їх не потрібно роздавати, порушуючи Конституцію. Коли, скажемо, ті проблеми, що може вирішувати уряд і прем'єр-міністр країни, передаються іншій структурі, то я б на місці прем'єра діяв саме так, як вона діє.

...ніхто не може сам передавати повноваження на свій розсуд. Це небезпечно: а) для організації влади; б) для громадян, що втрачають право на законну владу.

...(Політична реформа) потрібна для того, щоб цих людей зупинити, тому що вони — «вожді», вони не бачать Конституції, для них немає інститутів. Є революційна доцільність. Реформа може зупинити розвал державної системи влади».

У відстоюванні ідей та принципів політичної реформи перші 100 днів опозиційності СДПУ(О) є логічним продовженням її позиції попереднього періоду. Партія і надалі буде всіма гарантованими законодавством методами наполягати на впровадженні змін до Конституції щодо розподілу повноважень гілок влади в життя. Політична реформа, яка має вступити в дію через кілька місяців, створить систему влади європейського зразка, значно розширить права парламенту і дасть опозиції більше можливостей впливати на ситуацію в країні. Тому СДПУ(О) вважає своєю головною задачею зірвати спроби нової влади відмовитися від реформи та зберегти нинішню політичну систему, яка поєднує величезні повноваження Президента з відсутністю його відповідальності.