Хто поставить останню крапку над "і" у політичній реформі, або Чи сумнівається Ющенко в легітимності свого обрання Президентом?

О.Чорнобривець,

Голос України,

05.01.06

З першого січня в Україні стартувала політична реформа, яка змінила президентсько-парламентську форму правління на парламентсько-президентську.

З першого січня в Україні стартувала політична реформа, яка змінила президентсько-парламентську форму правління на парламентсько-президентську. Це, відповідно, передбачає скорочення повноважень Президента і розширення повноважень Прем`єр-міністра. З одночасним збільшенням ваги Верховної Ради, яка й формуватиме уряд. Однак нині лунає чимало думок, що фактично реформа набере чинності лише після парламентських виборів.

Бо хоч реформа стартувала, але останні крапки над "і" досі не поставлено. Зокрема, наприкінці 2005 року Президент Віктор Ющенко заявляв, що не втручатиметься у політреформу, але лише до першого січня 2006 року. Щоправда, уже 30 грудня він висловив думку, що це питання має бути обговорено під час Всеукраїнського референдуму.

А напередодні з`явилися висновки Національної комісії зі зміцнення демократії та верховенства права, очолюваної міністром юстиції Сергієм Головатим. Комісія дійшла висновку: "Процес розгляду та ухвалення змін до Конституції супроводжувався грубим порушенням розділу XIII Конституції та процедури розгляду законопроектів, визначеної Регламентом Верховної Ради".

Такий поворот може здатися дивним, адже у грудні 2004 року Віктор Ющенко був готовий іти на компроміс і заявляв про підтримку політреформи. Чи, може, ці заяви були потрібні лише для того, щоб 3 грудня 2004 року Верховний Суд України ухвалив рішення про переголосування другого туру президентських виборів. Щоб це стало можливим, Ющенко вважав необхідним піти на поступки і підтримати пакетне голосування за конституційну реформу. Тоді такий компроміс начебто влаштовував усіх. Тож сьогодні цілком логічно постає запитання: чи скасування політреформи означатиме й скасування результатів переголосування другого туру президентських виборів? Адже приймалися вони пакетом? Якщо вірити Головатому і припускати, що пакетне голосування було не зовсім юридично вивіреним, то постає сумнів і в легітимності обрання нинішнього Президента.

Інше питання, якими можуть бути наслідки референдуму? Теоретично референдум може або підтвердити політичну реформу, або скасувати її. Але для того, щоб він відбувся, необхідно підготувати текст нового законопроекту, який, власне, і буде предметом обговорення всенародного віче. Однак рухів у цьому напрямі поки що не видно. В усякому разі, схвалений громадянами документ має бути підписаний Президентом і опублікований. Лише тоді він набере чинності. До цього часу чинним вважатиметься закон № 2222.

Деякі політики вважають, що у цій ситуації Президентові дуже прислужився газовий конфлікт з Росією. Оскільки він дає можливість запровадити надзвичайний стан і скасувати парламентські вибори. Що фактично означатиме зупинку політреформи.

Ще одним можливим варіантом розвитку подій експерти вважали ймовірну відставку уряду через його неспроможність вирішити газовий конфлікт. Це давало можливість створити нову парламентську коаліцію, котра вже на нових засадах могла обрати новий уряд. У цьому може бути зацікавлена опозиція, як, до речі, й російська сторона. Адже дискредитація помаранчевої влади виведе у лідери на парламентських виборах їхніх опонентів.

Водночас можна припустити, що у разі сформування після виборів опозиційної до глави держави парламентської більшості, Президент не вноситиме запропоновану коаліцією кандидатуру на посаду прем`єра для затвердження парламентом. І через 60 днів після першого засідання парламенту ухвалить рішення про його розпуск та про дострокові парламентські вибори.

З огляду на це, правими можуть виявитися ті, хто порівнює нинішнього главу держави з його попередником, якого конституційна реформа зацікавила лише в останній рік президентства.