УРОК ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА, або КАЗОЧКА ПРО ПШИК

В.Качула, головний редактор "КС",

Молодь України,

20.09.05

Нас же київські високочиновні "дядьки" і "тітки" півроку годували обіцянками, а якщо точніше - просто водили за носа. Бо, як з`ясувалося минулого тижня, відновлення за "Програмою державної підтримки культурологічних видань та видань літературно-художнього напряму" повноцінного державного фінансування часопису через Міністерство культури і туризму України, куди ми подали наш кошторис, нам не бачити, як своїх вух.

Маємо нині "чорний ювілей": у двадцять п`яте (півроку вже!) з`являється на першій сторінці "Світлиці" чорна смуга-попередження про те, що українському Криму й усій державі має боліти, а новій владі - не давати спати і з чистою совістю отримувати державницькими потами зрошену чиновницьку зарплатню. Маємо проблему (а "Світлиця" - то один лише її болючий фрагмент!), яка вже давно дає метастази і отруює життя кримчанам і всій Україні. Маємо в Криму програний інформаційний простір - діагноз від кримського прем`єра А. Матвієнка, названого в цьому просторі "українським гауляйтером" ("Крымская правда" за 27 серпня 2005 р.). А трохи раніше у цей же простір, цією ж, відкрито підтримуваною Москвою, газетою було вихлюпнуто повідомлення, що "на Волыни установили новый 7-метровый истукан"... пам`ятник Тарасу Шевченку. То чого ж дивуватися, що у ніч на 1 вересня погруддя "истукана" Т. Шевченка в Сімферополі знову (здається, вже вп`яте за кілька останніх літ) сплюндрували - облили білою фарбою. А бувало й кислотою...

Отже, шовіністичної антиукраїнської інформаційної "кислоти" в кримській атмосфері вже стільки, що ота фарба на вічному українському мученикові Кобзареві, антидержавні руськообщинні вибрики на свято Незалежності, антиосвітній ґвалт під школою в с. Комсомольському - це, вважайте, лише "квіточки" перед грядущими парламентськими перегонами. Природа не терпить порожнечі, тож після того, як через фінансову скруту тираж "Кримської світлиці" цього року був переполовинений, а обсяг утроє зменшений, навіть ту невеличку нішу, яку українська державницька газета займала в кримському інформаційному "етері" (хоча торік на виборах "КС" надходила у КОЖНУ кримську школу і КОЖНУ бібліотеку!), легко окупувала "московськоспрямована" періодика.

Міністерство культури і мистецтв України розглянуло листа Всеукраїнської громадсько-політичної та літературної газети "Кримська світлиця" щодо фінансової підтримки газети та інформує про наступне.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" Мінкультури передбачені видатки в обсязі 11,0 млн. грн. за бюджетною програмою 1 801 300 "Фінансова підтримка культурологічних видань та видань літературно-художнього напряму".

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", Мінкультури спільно з Мінфіном розробляються порядки використання коштів Державного бюджету.

Після затвердження зазначеного порядку Кабінетом Міністрів України Всеукраїнську громадсько-політичну та літературну газету "Кримська світлиця" буде поінформовано...

Телефоном редактора вже поінформували, що "Кримська світлиця" може розраховувати лише на покриття видатків на поліграфпослуги та придбання паперу. Знайшовся закон (ще кучмівський?), який регламентує саме таке використання бюджетних коштів у видавничо-інформаційній сфері. Вибачте, а у нас в державі вже діє закон, який не дозволяв би псувати духовну атмосферу над Україною тим, хто називає наші духовні символи "істуканами", державних діячів - "гауляйтерами", хто стверджує, що немає такої мови і нації, як українська? А закон, який під білі ручки брав би недолугих високопосадовців та висмикував би їх з тепленьких кріселець, бо вони нездатні бодай щось протиставити оцій антилюдській і антидержавній інформаційній вакханалії, - ви такий закон нам не продемонструєте?

Ми ніколи не повіримо, що Президент Віктор Ющенко і Прем`єр-міністр Юлія Тимошенко, які ОСОБИСТО під час відвідин Криму обіцяли представникам редакції, нарешті, розв`язати "Світличну" проблему, мали на увазі той механізм нібито порятунку газети і кримського інформаційного простору, який диктується останніми повідомленнями з Мінкультури. Ви ж просто компрометуєте нашу верховну владу, панове міністри й підміністрики! Ви вбиваєте залишки віри простих людей у цю владу! Та ви ж, зрештою, самі під собою копаєте, демонструючи власну державну близькозорість, яка заважає вам бачити з Києва сплюндровані в Криму українські обереги, а вже тим більше - причини, що до цього призводять! Ну, добре, зникне, погасне "Світлиця" - ви що ж, думаєте, що зникне й проблема, кримські росіяни раптом дружно "залюбляться" в Україну, і дегенерати, які крадькома, "яко тати ночные", пруть до пам`ятника нашому Кобзарю фарбу й кислоту, раптом почнуть букети квітів туди приносити?!

Нема сил уже повторювати все те, що було зроблено за попередні роки "Світлицею" і тими людьми, яких вона ще об`єднує довкола себе, щоб у Криму без усяких так званих "українізацій" почало розвиднюватися, розхмарюватися у бік України. Та ось днями зателефонував до редакції заступник міністра культури Автономії і запропонував міністерське сприяння у відродженні конкурсу української авторської пісні "Львівська струна - на кримський лад". "Кримська світлиця" вперше провела його 2002 року на День Конституції. Це було свято! А перемогу в конкурсі здобула талановита росіянка із Сак, яка спеціально для "Львівської струни..." написала і сама виконувала пісні українською мовою. І виграла одну з чудових призових гітар, які надала для переможців львівська фірма музичних інструментів "Реноме".

Може, комусь цікаво буде знати, що конкурс тоді проходив під ось таким лозунгом:

Перебудуймо, браття, мізки!

Крим скорше зроблять українським

Не "поїзди Степана Хмари",

А львівські фірмові гітари!

Фірма "Реноме" готова надати нам львівські гітари для конкурсу хоч завтра. Але про які конкурси може йти мова, коли редакція отримує ось такі листи-попередження:

Редактору газеты "Кримська світлиця"

Ставим Вас в известность, что на 23 августа 2005 г. за Вами числится задолженность в размере 10146,21 грн. Учитывая сложное финансовое положение нашего предприятия, убедительно просим Вас погасить задолженность до 31 августа 2005 г.

В случае непогашения задолженности материалы газет приниматься не будут.

С уважением

директор ГП "Издательство и типография "Таврида"

В. А. РАФАЛЬСКИЙ.

І ще:

Управление Пенсионного фонда Украины

в Киевском районе г. Симферополь АРК

Решение N 1036

О применении финансовых санкций и начислении пени за неуплату страхователями страховых взносов...

22 августа 2005 г., г. Симферополь

Я, начальник управления, Нечаева А. М., на основании пункта 2 части 9 статьи 106 Закона Украины "Об общеобязательном государственном пенсионном страховании" за неуплату... решила применить к предприятию "Крымская светлица" в виде взыскания суммы штрафа в размере: 2 584,32 грн. и начисление пени в размере 627,52 грн., которые на протяжении десяти рабочих дней со дня получения решения подлежат перечислению (уплате) на счета Управления ПФУ в Киевском районе... В случае неуплаты суммы штрафа в установленный срок, решение передается в орган государственной исполнительной службы для взыскания в принудительном порядке в течении года с даты вступления в силу...

Три місяці працівники "Світлиці" не отримують зарплатні - про які відрахування Пенсійному фонду можна говорити? Скільки ще покинута напризволяще редакція єдиної кримської української газети терпітиме цю чиновницьку безголовість і замість того, щоб стати в конфліктному регіоні інформаційно-мобілізуючою опорою державі й Президенту, залишатиметься докором для них - напевне, таки Президенту має бути відомо. Сподіваємося, що сьогоднішня публікація стане тим останнім уроком для влади, після якого, нарешті, почнеться справжня робота на користь Криму й Україні - як у неї, так і у нас.

А чого не питаєте, де ж казочка про пшик?! Та, будь ласка, вона коротенька. Знайшов десь чоловік шмат заліза та й поніс до коваля - щоб леміш викував. Узяв коваль залізяку, крутив-крутив, примірявся-пристукувався, нарешті, почав робити. Бив-бив, щось ніби вже й зробив, аж тоді каже: "Якесь не таке ти мені, чоловіче, залізо приніс, чи зам`яке, чи затверде, а не вийде з нього леміш, давай я тобі ліпше сокиру зроблю". - "І то діло, - каже дядько, - сокира теж в хазяйстві знадобиться". Знову коваль закував, молот гепає, іскри летять. Підходить дядько - аж ні, не вдалася й сокира. Так само, як потім і серп, і ніж... "Може, хоч швайка вийде?" - роздумує вголос коваль. Почухав дядько потилицю: "Та давай вже хоч швайку!" Коваль радий - за діло! Стукав-тюкав, та чогось не викувалася і швайка. Зажурився селянин. "Слухай, чоловіче, - коваль каже, - а давай я тобі хоч пшик зроблю!" - "А що ж то воно таке?" - дядько питає. "А побачиш".

Розпік коваль те, що від дядькового заліза лишилося, на горнилі до червоного - та й у відро з водою - шубовсть. А воно - пш-ш-ш-ш!!!

Ради отого - пш-ш-ш-ш! - ми, дітлашня, просили батька розповідати нам цю казочку по кілька разів підряд - чогось так весело було очікувати ковалевого фіаско. Сьогодні ж, коли підлеглі Президентові чиновники-"ковалики" роблять пшик із його добрих намірів - чомусь зовсім не до сміху... Тому в наступних публікаціях (якщо, дасть Бог, "Світлиця" ще виходитиме) перейдемо, напевне, до прізвищ: країна повинна знати своїх "героїв"...

P. S. До речі, щодо геройства... Якби замість того, щоб підсовувати президентському синові мобільниково-автомобільних "свиней", хто-небудь із столичних майданово-помаранчевих "кумів" ліпше підсобив "Світлиці", це, повірте, було б і піарніше, і державніше, і достойніше, і до всього - ще й дешевше!