Чи є нова влада українською?

С.Челноков, народний депутат України член Комітету ВР з питань бюджету фракція КПУ,

Голос України,

06.09.05

Настирливе прагнення влади будь-що зменшити експорт і збільшити імпорт може засвідчувати тільки одне: вона працює на користь закордонного капіталу і на зубожіння власної країни.

Підготувати цей матеріал спонукало певне погіршення економічної ситуації — спад виробництва майже в усіх галузях економіки — металургія, машинобудування, металообробка, постійне і стійке зростання цін, очікування економічної кризи майже всіма верствами населення країни. Неупереджений аналіз того, що відбувається в економіці країни, свідчить: тривожні очікування абсолютно обґрунтовані. Більше того, макроекономічний аналіз демонструє, що країна входить в штучно створювану кризу.

Ці ствердження грунтуються на досить простих і базових законах ринкової економіки. Як відомо, в результаті дії низки законопроектів, прийнятих новою владою, доходи населення зросли за перше півріччя на 43%. Водночас зростання ВВП у 2004 році становило 12%, а в першому півріччі — лише 3,7%. Досить легко зрозуміти, що різниця у 27,3% нічим не забезпечується і приблизно становить рівень інфляції сьогодні, що підтверджує зростання цін на всі види продукції приблизно на таку само величину — за підсумками першого півріччя 2005 року.

Намагаючись прикрити свою хибну економічну політику, уряд ці показники офіційно не визнає і весь час посилається на рівень інфляції 9—10%, що абсолютно суперечить реальній ситуації, котру спостерігаємо щодня як на прилавках магазинів, так і в офіційних довідниках оптових цін постачальників.

Прагнучи зменшити інфляцію, уряд вирішив піти досить примітивним шляхом: зменшення грошової гривневої маси в економіці. Прийняте рішення реалізується зростанням "курсу гривні, в результаті чого зменшується покриття валютної виручки від експорту, а, отже, і грошової маси, оскільки експорт становить 63 відсотки ВВП. Ці кроки допомагають новій владі вирішувати ще одне завдання, яке вона сьогодні ставить чомусь на передній план: зменшення експорту та збільшення імпорту.

Кожна країна, кожен уряд у світі намагаються збільшити власне виробництво, експорт та зменшити імпорт з двох дуже простих причин: по-перше, для зростання кількості робочих місць, по-друге, від експорту продуктів отримують прибуток і збагачуються за рахунок покупця за кордоном, а від імпорту збагачується закордонний виробник.

Та повернімося до монетарної політики. Уряд змусив Нацбанк збільшити курс гривні, у такий спосіб зменшивши гривневе покриття експорту, посилаючись при цьому на необхідність зменшення інфляції. Тепер давайте розберемося з огляду на суто макроекономічні показники.

Як уже було сказано, в Україні 63% ВВП становить експорт, і, таким чином, гривневе покриття, отримане від продажу валюти, експортної виручки, має покрити 63% видатків на створення цього ВВП. Коли Нацбанк зменшує курс гривні, то він зменшує покриття цих видатків, але ж витрати вже здійснено, і тому цього покриття не вистачає для компенсації здійснених витрат, виникає дефіцит грошової маси.

Якщо хтось із представників влади і стверджує, що цей дефіцит грошової маси має призвести до зниження цін, то він або ніколи не читав жодного підручника з макроекономіки, або ж просто лукавить. Адже в кожному підручнику написано: боротьба зі зростанням цін шляхом зменшення грошової маси — справа практично безнадійна і неминуче веде до скорочення виробництва і розвитку економічної кризи.

Уперше з цим зіткнулися в США ще 140 років тому. Цей приклад наводять завжди як класичний. Намагаючись знизити високі ціни, що виникли за часів громадянської війни 1862—1870 pp., уряд США пішов шляхом зниження грошової маси. В результаті в економіці країни відбувся найтриваліший в історії спад — із 1873 до 1879 року. Такі само негативні наслідки виникли у результаті політики зменшення грошової маси Федеральної системи США в період великої депресії 30-х років.

Зрозуміти це дуже просто. Гривневий дохід (Y) — в якому 63% експортної виручки, іде, згідно з макроекономічною теорією, на покриття таких видів видатків:

С — споживання,

G — бюджетні витрати,

І — інвестиції.

Y = C + G + І

Коли цей дохід зменшується, то передусім страждають інвестиції, на них перш за все не вистачає коштів, в результаті чого скорочується виробництво, що ми і маємо в Україні (скорочення в металургії, машинобудуванні, будівництві). Будівництво взагалі є індикатором економічного розвитку. Зменшення інвестицій у будівництво означає не що інше, як те, що економічне зростання в Україні зупинилося. Варто також відзначити, що споживання "С" і бюджетні витрати "О", які є основними чинниками інфляції, вже зросли, і відбулося це адміністративним шляхом через встановлення новою владою нових розмірів зарплати, пенсій, дотацій тощо та з прийняттям нового бюджету, і зменшити ці показники можна лише законодавчо знизивши всі вищезгадані виплати. Звісно, це неможливо, бо ніхто в країні не візьме на себе відповідальності за загострення соціальної напруги в суспільстві, тим паче напередодні виборів.

Окрім того, Нацбанк вживає заходів стосовно підвищення кредитних ставок, що також зменшує за всіма правилами економіки інвестиції і негативно впливає на рівень виробництва. Але ж скорочення виробництва за зростання цін, яке ми маємо нині, — це шлях до стагфляції — найстрашнішого явища в сучасній економіці. На жаль, саме в цьому напрямі й веде нас нова влада.

Зниження виробництва, яке має місце в Україні, поряд із незадоволеним попитом призводить до зростання цін, тобто результатом монетарної політики, що її проводить Нацбанк в нашому випадку, буде не зменшення інфляції, а навпаки, її розкрутка, про що і свідчить все наше сьогоднішнє буття. За такої ситуації центральний банк будь-якої країни нізащо не повинен допускати дефіциту грошової маси. Але ж це робиться всупереч усім законам економіки.

Більше того, якщо проводити політику ревальвації далі, то це призведе до того, що експортери не зможуть покрити навіть свої витрати на виробництво. У результаті найближчим часом матимемо різке економічне падіння з численними банкрутствами, спалахом безробіття та зубожіння країни. Це — економічна закономірність. А як швидко падає конкурентоспроможність нашої економіки! Українське вугілля стало на 10 % дорожчим за російське тільки завдяки тому, що російський рубль здешевів, що, звичайно, вигідно російській економіці, а гривня подорожчала на 5%, і сьогодні українська металургія переходить на російське вугілля. А куди накажете подіти наших шахтарів?

Чи всього цього не знають можновладці нової влади, або міністр економіки не читав підручників з економіки?

Може це й так, але малоймовірно. Скоріше за все, всі ви, панове можновладці, добре розумієте, що діється, і проводите це свідомо. Річ у тому, що сьогодні керівникам нової влади майже нічого не належить в Україні. Майже нічого не має в цій країні й західний капітал. І от для того, щоб організувати "перерозподіл" власності, і створюється штучно економічна криза, яка в результаті призведе до краху підприємств-експортерів, їх банкрутства, що, в свою чергу, дасть змогу західному капіталу та нашим новим можновладцям скупити їх за безцінь.

А те, що при цьому країна провалиться в прірву економічної кризи, буде відкинута на декілька років назад, що її населення, мабуть, ще скоротиться та розбіжиться по закордонах, це для влади лише "ціна реприватизації", і більше нічого.

Дуже дивна позиція Нацбанку. Скоріше за все, пан В. Стельмах все добре розуміє, але підкоряється тиску нової Банкової та Кабміну.

Тож хотілося б звернутися до вас, керманичів економіки, і отримати відповідь на всі запитання.

Володимире Семеновичу, ми, фракція комуністів у Верховній Раді, за вас голосували тому, що досі ви проявляли себе як незалежний професіонал, котрий піклується про інтереси держави і є абсолютно незаангажованою людиною. Збережіть свою позицію, не станьте розмінною монетою політичних сил, що ведуть країну до прірви, тому що в такому разі втратите не тільки наші голоси у Верховній Раді, а й авторитет і повагу всього українського народу. Адже ви сьогодні — людина, котра може протистояти в цих питаннях владі та запобігти кризі, й саме на вас покладено сьогодні таку велику відповідальність.

А ви, вельмишановний Вікторе Андрійовичу!

Ви обіцяли на Майдані говорити тільки правду, дотримуватися демократичних норм керівництва. Де ж вона, та демократія, де правда? Ви не визнаєте сьогодні реальний стан речей в економіці, фактично обдурюєте народ сфальсифікованими показниками. А де обіцяна відкритість та публічність? Більш кулуарного прийняття рішень, в тому числі й у економіці, за часів незалежності в Україні ще не було.

Поясніть нам, будь ласка, пане Президенте, ще один дуже цікавий факт. Кожному рішенню про ревальвацію гривні передує, як правило, візит чиновника МВФ, ЄБРР або ще якогось. Здається, саме їхніми порадами і керується уряд. А ви колись замислювались, чиї інтереси захищають ці люди насправді? Чи потрібен їм український експортер? То, може, саме їхні бажання — збільшити імпорт та максимально придушити вітчизняного експортера — ви так старанно виконуєте?