Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  01.11.2024
  Статьи

Версия для печати


Заява генерального секретаря політичної партії "Нова демократія" Євгенія Кушнарьова

2000 (16–22.09.2005 ),

16.09.05

Віктор Ющенко в черговий раз продемонстрував свою політичну слабкість і безвідповідальність, повну залежність від найближчого оточення. Він показав себе не президентом-демократом, а лицеміром і брехуном, котрий, як справжній "пахан", "кришує" членів своєї команди, які перетворили управління державою на власний бізнес.

Корупційний скандал і "миротворчі" ініціативи президента поставили перед опозицією та всією країною низку запитань, відповідей на які не можна уникнути.

Перше з них: хто повинен нести відповідальність за кризу влади, що спалахнула?

Деякі політики й оглядачі вже встигли оцінити відставку всіх учасників скандалу як мудрий і рішучий крок президента. Це серйозна помилка. Віктор Ющенко в черговий раз продемонстрував свою політичну слабкість і безвідповідальність, повну залежність від найближчого оточення. Він показав себе не президентом-демократом, а лицеміром і брехуном, котрий, як справжній "пахан", "кришує" членів своєї команди, які перетворили управління державою на власний бізнес. Інших пояснень абсолютно невмотивованій відставці уряду, який Ющенко вихваляв ще 24 серпня, немає. Як немає інших пояснень й тим настановам, що їх публічно дав правоохоронним органам Ющенко у відповідь на факти, які обнародував колишній держсекретар Олександр Зінченко, заявивши: "Переконаний, що цих фактів не буде".

Намагаючись рівновідсторонитися від учасників конфлікту й залишитися в ньому арбітром, Ющенко так і не знайшов у собі сил визнати свою особисту відповідальність за те, що трапилося, й за ту ганьбу, яку переживає Україна перед світовою співдружністю. Проте саме Ющенко є архітектором авторитарної, кланово-олігархічної моделі нової влади й ідеологом протистояння в ній, який просто не зміг "утримати джина в пляшці".

Друге запитання: чи здатні ініціативи президента щодо формування коаліційного уряду подолати кризу влади та розкол у суспільстві?

Однозначно, ні. Це не більш ніж вимушений "хитрий" маневр. Ющенко не здатен одночасно боротися зі "старою" й "новою" опозицією. Йому потрібно виграти час і відволікти увагу суспільства, аби навести лад у лавах своїх прибічників, перегрупувати сили та підготуватися до виборів 2006 року.

Намагаючись підкупити опозиційних лідерів міністерськими портфелями й примусити їх зрадити інтереси тих людей, які вважали й вважають його нелегітимним президентом, Ющенко дбає про кілька цілей. Завдання-мінімум — послабити суспільний вплив опозиції та її здатність до контролю над діями влади: як каже східна мудрість, "собака, якому кинули кістку, вже не кусається". Завдання-максимум — домогтися в цих умовах дострокових виборів, аби за їхніми підсумками сформувати парламентську більшість і провести на посаду прем`єр-міністра підконтрольну фіґуру.

Демократичне суспільство без опозиції існувати не може, й якщо її лави залишать нестійкі лідери, опозиційний рух не загине. Проте можливість згуртування опозиційного фронту буде підірвано, а виборці — дезорієнтовані.

В умовах, що склалися, я заявляю: сьогодні існують усі передумови для того, щоб опозиція різко зміцнила свої позиції в суспільстві та змогла серйозно розраховувати на перемогу на виборах. Але для цього вона повинна залишитися вірною тим гаслам, на основі яких вона тільки-но почала формуватися, й взяти на себе ініціативу щодо реального подолання політичної кризи в країні. Першим кроком на цьому шляху має стати негайне створення слідчої комісії Верховної Ради, покликаної провести незалежне, об`єктивне й публічне розслідування всіх звинувачень у корупції у вищих ешелонах влади, що прозвучали. У разі їхнього підтвердження Верховна Рада повинна поставити питання про імпічмент президенту.

12 вересня 2005 р.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0