Випадковий герой?

Робітнича газета,

06.01.06

Сьогодні багато дипломатів зазначає: "Ющенко вирізняється винятковою відсутністю дисципліни та здатності до концентрації".

Рік тому він переміг на виборах. А нині країна спостерігає за чварами між героями Майдану. Економічні проблеми й зростання корупції призвели до зменшення їхньої популярності. Запитайте сьогодні будь-якого українця про революцію, і звичайною відповіддю буде: "Це таке розчарування!".

У своїх висловлюваннях Ющенко часом займає занадто рішучу оборону. Він наголошує, що кожний політичний переворот у Східній Європі викликав невдоволення. "П`ятнадцять років тому Лех Валенса, який виграв президентські вибори в Польщі, посварився зі своїм прем`єр-міністром уже через п`ять місяців після перемоги демократії. І це розбурхало суспільство", — говорить він. І додає: "Але більшість наших громадян чомусь забуває, що підсумком усьому стало те, що нині Польща - в ЄС і в НАТО. В Україні триває той же процес".

Ющенко прагне прив`язати країну до багатого Заходу, не протиставляючи її занадто Росії — найбільшому торговому партнеру й близькій родичці. Український президент добре знає російську, але постійно говорить українською навіть на зустрічах з іноземними журналістами. "Це більш політкоректно", — зізнається президентський помічник.

Кабінет глави держави завішаний пасторальними картинами, що нагадують про глибоко укорінену селянську традицію України. А на знак поваги першої леді України до батьківщини на камінній полиці стоїть погруддя Кеннеді.

Ющенко визнає, що за рік були допущені й помилки. Так само, як сербська коаліція, яка скинула Слободана Мілошевича 2000 року, українська опозиція була об`єднана спільною метою — позбавитися президента Кучми. Виявилось, їх більше нічого не пов`язувало.

Нові влади поводилися багато в чому так само, як старі. Юлія Тимошенко, ставши прем`єр-міністром, заходилася зводити особисті рахунки. Близькі до неї бізнесмени примірялися до багатств друзів Кучми. Та й заможні приятелі Ющенка часто поводилися не краще.

"Єдина команда Майдану" проіснувала до вересня. "Я привів до влади людей, дав їм хороші пости, але вони негайно розпочали просувати власні інтереси", — виправдовувався Ющенко у відповідь на дедалі зростаюче невдоволення людей. Кепсько, що виправдовувався він активно, а ось розслідування справ про корупцію, по суті, спустив на гальмах.

Ще рік тому Захід тепло приймав українського президента. А вже сьогодні багато дипломатів зазначає: "Ющенко вирізняється винятковою відсутністю дисципліни та здатності до концентрації". І доходять невтішних висновків: він — герой випадковий. Ніхто не применшує його заслуг на посаді голови Національного банку й прем`єр-міністра, але за минулий рік він так і не став улюбленцем усієї України, не став лідером, за яким пішов би увесь народ.

Російськомовні регіони України ставляться до Ющенка з підозрою. Не подолано географічний і лінгвістичний розкол України, який дехто, не задумуючись, називає "етнічним", — це невичерпна тема для усіляких спекуляцій, у тому числі й з боку сусідів.

Сьогодні про Україну пишуть в основному зі знаком "мінус". І в більшості випадків заслужено. Але, з іншого боку, в постійному приниженні можна далеко зайти.

Країна безперечно змінилась. Але наскільки й у який бік — під сумнівом. У київському аеропорту над головою прикордонника ви бачите номер "гарячої лінії", по якому можна висловити претензії до роботи прикордонної служби. За годину автомобільної прогулянки Києвом я нарахував тільки двох даішників, і вони справно виконували свою роботу.

Здобувши свободу ціною великих зусиль, нова нація перебуває в процесі творення. І хай воно виражається все більше створенням нових пам`ятників з тризубами та прапорами, ніж іншими успіхами, Київ усе-таки став приємним місцем — ні, передусім нормальним місцем. Не хочеться думати, що це випадковість.