Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

 

Манипуляции с демократией

начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  31.10.2024
  Статьи

Версия для печати


Нас "кинули"? А хто винен?

В.Писанська,

Голос України,

15.04.05

Погана новина для України: Німеччина та Росія підписали угоду про спорудження Північноєвропейського газогону дном Балтійського моря, що дасть можливість енергетичному велету — "Газпрому" постачати газ в обхід України, Білорусі та Польщі прямо до Західної Європи та істотно зменшити свою залежність від традиційних маршрутів.

"Газпром" і німецька БАСФ будуватимуть газогін, вартість якого після завершення у 2010 році становитиме 8-10 мільярдів євро. Це свідчить про масштаб відносин: взаємну залежність в економічних питаннях не лише між двома країнами, а й державами ЄС. Адже Росія забезпечує 32 відсотки потреби в енергоресурсах ФРН і понад 20 відсотків — Європейського союзу. Тож у цій частині Європи теж заговорили про "епоху стратегічного партнерства" — дуже конкретного.

Підписання "газової" угоди стало темою для обговорення номер один практично у всіх західних ЗМІ. Йдеться і про те, що нова труба дасть "Газпрому" потужні козирі у його відносинах з Україною і Білоруссю, через території яких здійснюється транзит майже 90 відсотків російського газу і які мають значний зиск від транспортування його на європейський ринок. Тож "Газпром", маючи альтернативний маршрут, зможе вести переговори про вигідніші для себе ціни за транзит, а Росія позбавить Україну та Білорусь істотних важелів впливу на неї.

Тим часом Україна чомусь не дуже переймається поганою звісткою. Щоправда, промайнуло повідомлення, що підписання угоди стало для нашої держави "несподіванкою" і що нас "кинули". Але хіба такого кроку не варто було чекати ще з часів, коли ми на всіх рівнях заявляли, ніби створення газового консорціуму — це "труба" нашій незалежності, що потрібно дбати про нові транзити на європейські ринки в обхід Росії?

Хто каже, що ні? То треба було дбати, а не обходитися балачками, котрі насторожували нашого "вічного партнера". Президент Віктор Ющенко, приміром, намагався "подбати" про це під час візиту до Туркменистану, але так невдало, що ніяково навіть про це говорити. Розраховувати й далі на те, що Росія "не помітить" цих потуг чи робитиме скидку на прорахунки нашого зростання — чи наївно, чи...

Тепер ми залишилися з ідеєю створення газового консорціуму, під який навіть узяли два мільярди доларів кредиту від Дойче банку — щоб здійснити санацію газової труби. Але нині і для Росії, і для ФРН це не так уже й актуально. А повертати кредит будемо ми. Експерти кажуть, що "Газпром" — інструмент зовнішньої політики Путіна. А також, що він, уклавши амбітну угоду зі Шрьодером, у такий спосіб помстився Президенту Ющенку за намагання домовитися з Туркменбаші про новий консорціум і за погордливий візит до Москви після інавгурації.

Хоч би що там казали, а в Європі розвивається нове геополітичне протистояння через енергетику, в якому поки що не визначене місце України. Німеччина вже відверто показала, що не хоче купувати туркменський та узбецький газ через Україну, на що уряд покладав певні надії. Розраховувати на підтримку США та Польщі, котрі нині розігрують ідею ГУУАМ, як противагу німецько-російському альянсу... Може, в цьому і є резон, але фахівці твердять, що тоді доведеться домовлятися з Іраном, споруджувати надзвичайно складну мережу через Каспійське море з Казахстану до Азербайджану. Але Схід — річ така "тонка", що невідомо, чи захоче він грати з Україною, як то кажуть, на повному серйозі.

А чи не зробили наші політики та дипломати найголовнішої помилки, вдаючи, ніби Україна може дуже вже на щось впливати, заручившись обіцянкою заокеанської підтримки? Воно, можливо, комусь і дуже свербить — бути серед сильних світу цього. Але коли немає для того підстав, передовсім економічних важелів, то чи так уже й погано жити заможно, до певної міри незалежно та не встрявати в суперечки багатих? Як, приміром, скандинавські та інші європейські країни...

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0