Принцеса нон грата

Валентина ПИСАНСЬКА,

"Голос України",

29.01.05

Досі чимало зарубіжних ЗМІ називали Юлію Тимошенко "газовою принцесою", а потім "принцесою помаранчевої революції". Нині в заголовках з'явилось інше визначення - "принцеса нон грата". Зміну настрою спонукала заява російського генпрокурора Володимира Устинова, що його відомство не збирається закривати справу стосовно Юлії Тимошенко, яку обвинувачено в тому, що вона начебто дала хабара п'яти посадовцям Міноборони Росії. З метою продажу партії будматеріалів за завищеною на 80 млн. доларів ціною, коли була підприємцем.

Тимошенко в цій справі двічі викликали до Москви як свідка, але вона не поїхала. Суд ухвалив рішення про її арешт у разі перетину нею російсько-українського кордону та оголосив тоді ще лідера української опозиції у міжнародний розшук.

Юлія Тимошенко, вочевидь, буде нашим прем'єр-міністром. Ми готові наперед полюбити її навіть за аванси, котрі вона видала щодо нашого майбутнього заможного життя, шлях до якого знає. Але мене бентежить те, що підозри щодо її можливої участі в даванні хабара відкине не суд, а Президент Росії Путін на прохання Президента України Віктора Ющенка. Якщо наша нова влада починає з таких от "домовленостей", то хіба це не корупція на найвищому рівні? Чому, власне, Президент за прем'єр-міністра може замовити слово, а за мене, звичайну громадянку, ні? Вам не здається, що ми зовсім недавно це вже проходили?..

Досі сама Юлія Тимошенко наполягала, що судові переслідування проти неї та членів її сім'ї є наслідком кампанії, влаштованої президентом Кучмою та його оточенням з політичних мотивів.

Нині Устинов дав зрозуміти: ордер на затримання пані Тимошенко і далі чинний. Власне, як заявив генеральний прокурор Росії, "справи Тимошенко як такої немає. А є цілий комплекс питань, де дуже багато епізодів. Слідство триває відповідно до російського законодавства. Рішення про можливе затримання в. о. прем'єра України ухвалюватиме суд".

Віктор Ющенко, який призначив Юлію Тимошенко в. о. голови уряду, обговорював справу з президентом Путіним у Москві і сказав, що не бачить проблем у зв'язку з цим. Бо російський президент заявив: усі попередні дії Москви стосовно України були відповіддю на прохання тогочасної української влади.

А після того обидві сторони, російська та українська, розпочали дискусійні бої. Від заяви народного депутата України Олександра Турчинова про те, що "об'єктивне розслідування обставин справи з обвинувачуваннями Тимошенко не залишить жодних сумнівів у їх політичному характері", до лейтмотиву обговорень у пресі та традиційно на багатьох кухнях про "тиск Росії на Україну". Дехто обурюється, чому це "нашу Юлю намагаються судити в якійсь там Москві". Екс-прокурор України Віктор Шишкін у телеінтерв'ю навіть сказав, що консул чи дипломат за кордоном захищений краще, ніж перші особи держави.

Ну, мабуть, треба все-таки погодитися, що стосовно ані дипломатів, ані консулів за кордоном, де вони служать, кримінальні справи не порушувалися. Власне, про що йдеться? В. о. прем'єр-міністра, котру підозрюють у причетності до справи про давання хабара, викликають до суду іншої держави як свідка. Неприємно, звичайно, але честь і гідність громадянина - над усе, тим паче якщо він, громадянин, ні в чому не винен. Скандал, що вже став міжнародним, - не накращий супутник для прем'єра у країні, котра будує демократію. Однак вихід є: довести свою непричетність до хабарників у суді. І всі запитання відпадуть самі собою. На цьому наполягає і російська сторона, котра провадить справу. І не треба до неї залучати ані президентів, ані інших можновладців, щоб тихцем щось там утрясати.