Автономні перспективи

М.Касьяненко,

День,

04.04.06

Намагаючись управляти ситуацією в Криму наїздами, Анатолій Кінах і Олег Рибачук, які очолюють спеціальну комісію, лише демонструють слабкість Києва на території півострова...

Спостерігачі вважають: "Україна втрачає Крим". По-перше, з Севастополя по всьому півострову поширився хоч і не масовий, але крикливий рух "Україна без Криму", що свого часу демонстративно перекопав перешийок на півночі півострова, за що його лідер, громадянин Росії, був депортований, але повернувся та продовжує свою справу. По-друге, до влади в Криму в результаті виборів прийшли фактично ті ж люди і сили, які, за невеликим винятком, засідали ще в мєшковському парламенті. Тільки тепер вони, дотримуючись політичної моди, називаються не "Блок "Росія", а блок "За Януковича!", що містить партію "Русский блок". Природно, що вони поставлять на порядок денний ті самі питання, які ставили в 1994—1995 роках. Але на новому витку історії ситуація посилюється збільшеними апетитами як місцевих, так і зарубіжних структур, тим паче, що на ринок вийшла найбільша кримська цінність — земля Південного берега Криму й інших приморських територій. І якщо твердження про перемогу "кримінальної революції" в Криму відповідає дійсності, то не треба навіть сподіватися, що процеси приватизації та продажу тут триватимуть у законному руслі. На арену політики та бізнесу зараз у будь-якому випадку вийшли б політичні й комерційні структури, джерела яких беруть початок із кримінального минулого 1990-х років, однак тепер, в умовах непрофесійного управління та політичного хаосу, за умови, що центральна влада України дуже слабка, щоб навести порядок у Криму, вони отримають набагато більше перспектив для своєї діяльності.

Ставка Президента України Віктора Ющенка на раптову й тотальну демократію, можливо, й виправдала себе, але лише не в Криму, де зміни влади так і не сталося, де інститути громадянського суспільства надзвичайно слабкі, де ЗМІ тотально ангажовані, а політичної стабільності навіть не передбачається, де як "бікфордів шнур" уже здавна припасені російський і кримськотатарський чинники, проблеми яких за час незалежності так і не зняті. За минулі роки центральні органи влади в Україні так і не виробили ні стратегії, ні механізмів ефективної роботи з автономією. Намагаючись управляти ситуацією в Криму наїздами, Анатолій Кінах і Олег Рибачук, які очолюють спеціальну комісію, лише демонструють слабкість Києва на території півострова, оскільки минулого літа влада не змогла подолати опір реакції та відкрити навіть одну українську школу. Президент має право розпустити український парламент, але не кримський, що може на новому етапі приймати ще більш непередбачувані рішення, ніж недавня постанова про референдум щодо російської мови. Деякі спостерігачі обґрунтовано вважають, що відтепер привид референдуму — як про мову, так і про незалежність Криму, або про його "російський статус"! — знову постійно висітиме над Україною дамоклевим мечем, як і в середині 1990-х. Уряд Криму буде сформований парламентом, безсумнівно, за своєю подобою, а представництво Президента в Криму має дуже мало повноважень, щоб успішно приводити всіх до почуття реальності, чого воно так і не добилося за 12 років свого існування.

У такій складній ситуації найрозумнішим, вважають багато кримських партій, було б віддати Крим у руки самих кримчан. Хоча за блок "За Януковича!" і проголосували, можливо, 30—32% виборців, але ж у лавах тих майже 20 партій, блоків і політичних сил, громадських організацій, які протестують проти фальсифікацій і вимагають перерахунку та нових виборів, стоїть значно більша кількість населення, ніж за Партією Регіонів і "Русским блоком". Уперше Крим піднявся проти диктату домінуючої політичної сили, і якщо ці устремління до реальної демократії не будуть підтримані, кажуть представники протестуючих партій, то її ідеали стануть для Криму взагалі не досяжними в найближчому майбутньому. "Ми змогли подолати ідеологічні розбіжності й об`єдналися в коаліцію "Чесний перерахунок" заради правди та проти обману, — каже лідер соціалістів Криму Петро Устенко. — Вони сподівалися, що ми перегриземося та не зможемо об`єднатися проти беззаконня, але сталося не так. Ми змогли б і надалі бути єдиними в усьому, якби зараз перемогла правда". Проблема тільки — що правда у кожного своя...