Хороша міна при кепській грі

В.Мартин,

Дзеркало тижня (01.-07.04.06),

01.04.06

...крім загального розчарування владою київською на електорат не могли не вплинути дії влади обласної, котра, забувши про помаранчеві гасла, здійснила за минулий рік демонстративну "приватизацію" області...

Результати виборів у найзахіднішій області України викликають двоїсте враження. З одного боку, якихось несподіванок вони не принесли, з іншого — для окремих учасників таки стали великим сюрпризом. Трійка лідерів до парламенту від Закарпаття виглядає таким чином: НСНУ — 25,7 відсотка, БЮТ — 20,2, ПРУ — 18,6, за ними зі значним відривом ідуть СПУ — 3,5 та Блок Литвина — 3,4 відсотка. Керівник обласного штабу "Нашої України" Ігор Кріль уже висловив задоволення результатами, заявивши, що на попередніх виборах у Ющенка не було такої високої підтримки, якою є сумарний результат помаранчевого сектора (І.Кріль "забув", що БЮТ ішов на вибори не з підтримкою, а жорсткою критикою влади). Утім, подібні заяви — лише непереконлива спроба зробити хорошу міну при поганенькій грі. У 2002 р. "Наша Україна", перебуваючи в опозиції й маючи набагато менше можливостей для агітації, отримала на Закарпатті 36,6 відсотка, тепер — менше 26, при тому, що абсолютна більшість районних керівників провладного блоку — голови райдержадміністрацій. Пояснення такого "обвалу" просте — крім загального розчарування владою київською на електорат не могли не вплинути дії влади обласної, котра, забувши про помаранчеві гасла, здійснила за минулий рік демонстративну "приватизацію" області представниками однієї комерційно-політичної структури. Серед трьох західних областей (де провладний блок посів перше місце) на Закарпатті НСНУ набрав найменше голосів, зате ПРУ — найбільше — понад 18 відсотків (порівняймо з Прикарпаттям, де регіонали взяли 1,9%, Тернопільщиною — 2,0, Львівщиною — 3,0, Буковиною — 12,7)…

Результати в обласну раду принципово не відрізняються від парламентських: НСНУ — 23,0%, БЮТ — 18,9, ПРУ — 11,3, Блок Литвина — 5,1. Специфічним для Закарпаття є проходження в облраду однієї з двох угорських партій — КМКС (3,3%), а також той цікавий факт, що блок "Не так!", постійно наголошуючи про найбільш організовану та розгалужену в області структуру, здобув усього 1,4 відсотка голосів.

Наведені цифри демонструють, що можливості сформувати більшість і обрати головою облради нинішнього міністра МНС Віктора Балогу у НСНУ хоч і набагато нижчі, ніж очікувалося (пригадується, будучи губернатором, В.Балога висловлював упевненість, що провладний блок набере понад п`ятдесят відсотків голосів), проте цілком реальні. Нашоукраїнці вже заявили про майбутнє блокування з близькими за ідеологією силами, проте дуже вірогідним виглядає їхнє об`єднання з ПРУ, яку очолює колишній заступник В.Балоги часів його першого губернаторства в 1999 — 2001 роках. Нинішня владна команда неодноразово доводила, що як тільки мова заходить про ключові посади, на ідеологію не дуже зважають. Так, у 2002 р. в результаті кулуарних домовленостей за кандидата на посаду голови облради від "Нашої України" у повному складі голосувала фракція СДПУ(о) (щоправда, це йому не допомогло). Нарешті, не варто забувати про певну специфіку закарпатських депутатів. За минулу каденцію обласна рада кілька разів різко змінювала свої уподобання, залежно від того, кого призначали губернатором. І сподівань, що теперішній депкорпус виявиться принциповішим, навіть попри пропорційну систему виборів, немає. Досвід вказує, що депутати (особливо з непровладних блоків, а також бізнесмени) йдуть у ради різних рівнів не для того, щоб відстоювати свої передвиборні декларації чи дотримуватися партійної дисципліни.

У інших політичних гравців шансів поставити свого голову облради набагато менше. Обласний БЮТ не має для цього ні досвіду, ні впливу, а в давнього опонента нашоукраїнців Сергія Ратушняка, котрий ішов у облраду під першим номером блоку Литвина, з огляду на набрані 5,1 відсотка занадто обмежений депутатський ресурс. Нинішня нашоукраїнська команда сподівається зберегти за собою й крісло губернатора (при тому, що очолювана головою ОДА, а за сумісництвом — кумом В.Балоги Олегом Гаваші ПРП набрала аж 0,8 відсотка голосів), і якщо це їй вдасться, ніяких різких змін на обласному олімпі в найближчому майбутньому не очікується.

Не стали несподіванкою й результати виборів мера обласного центру — прогнозовану перемогу з 38,4 відсотка тут здобув народний депутат С.Ратушняк, котрий не має в Ужгороді конкурентів із 1994 року. На другій позиції з 21,6 відсотка — директор коньячного заводу Володимир Гісем, котрого підтримувала СПУ, натомість Віктор Погорєлов, що виконував повноваження міського голови до останнього часу, зайняв аж четверте місце з десятьма відсотками голосів. Істотно меншою виявилася підтримка С.Ратушняка на рівні міськради — блок Литвина посів лише третє місце, набравши 9,2%. На першому місці — БЮТ (20,3%), на другому — НСНУ (13,9%), на четвертому — ПРУ (7,1%), а за ними розташувалися "Пора" (4,3%) та СПУ (4,1%). Очевидно, що йти в міськраду під чужим брендом було для С.Ратушняка стратегічною помилкою, блок під його власним ім`ям як на рівні міста, так на рівні області міг принести набагато серйозніший результат. Утім, створити в ужгородській міськраді більшість вдавалося кожному з попередніх мерів, і те, що вдасться й С.Ратушняку, сумнівів практично немає. Налаштувати депкорпус проти себе здатен лише сам міський голова, відомий своєю імпульсивністю та непередбачуваністю.

З огляду на результати виборів подальші події на Закарпатті, найвірогідніше, розгортатимуться за таким сценарієм. Як ужгородській міській, так і обласній виконавчій владі без особливих потрясінь вдасться створити вигідну для себе більшість у своїх радах. Зате конструктивних стосунків між мером Ужгорода та головою облради й губернатором очікувати не слід. У те, що С.Ратушяк та В.Балога (чи його ставленики) знайдуть порозуміння і зможуть домовитися, сподівань практично немає. Обидва політики — досвідчені й амбітні лідери, що формально хоч і відійшли від бізнесу, проте мають до нього безпосередній стосунок, тому знають, за що боротися; обидва прагнуть тотального контролю над ввіреною територією, обидва відчувають одне до одного особисту неприязнь. Для Закарпаття протистояння Ужгород — обласна влада здатне принести й свої плюси. Можна не сумніватися, що С.Ратушняк ефективно протидіятиме спробам перетворити область в удільне князівство одного комерційно-партійного клану. А комерційно-партійний клан зі свого боку робитиме все, щоб не допустити аналогічного стану речей в обласному центрі.