Без компаса і вітрил

І.Чекаленко,

День,

01.03.06

Усього за рік ми стали свідками фінансової, цукрової, м`ясної, газової, молочної та двох урядових криз, суспільство лихоманить, — а більшість політиків замість пошуку шляхів виходу із кризи продовжують чубитись.

Здається, немає межі терпінню нашого народу. Зупинилися сотні промислових підприємств, зруйновано аграрний сектор економіки, — а причетні до цього політики впродовж десятиліть засідають у Верховній Раді. Декілька олігархічних груп приватизували за безцінь найприбутковіші виробництва, взяли під контроль найбільш рейтингові партії, — а люди розгублено спостерігають за "демократією" партійних виборів. Усього за рік ми стали свідками фінансової, цукрової, м`ясної, газової, молочної та двох урядових криз, суспільство лихоманить, — а більшість політиків замість пошуку шляхів виходу із кризи продовжують чубитись. У той же час лідери держави ігнорують пропозиції Всеукраїнського з`їзду депутатів місцевих рад про створення постійно діючого Національного круглого столу за участю партій, рухів та громадських організацій, не бажають надати реальні повноваження місцевому самоврядуванню тощо. Відсутність стратегії розвитку країни не вселяє оптимізму. Не краща ситуація і в регіонах.

Наприклад, у Черкасах складається враження, що місто розвивається без компаса і вітрил, а органи влади та місцевого самоврядування працюють в режимі швидкої допомоги. В результаті періодично виникають майнові та фінансові проблеми у стосунках міста та районів, розгораються кадрові конфлікти, вирують пристрасті навколо виділення землі тощо.... У той же час майже ніхто із претендентів на владні кабінети місцевого рівня чітко не заявив, що першочерговими задачами оновленої після виборів влади стане розробка та прийняття нового генерального плану забудови Черкас, затвердження плану стратегічного розвитку території та статуту територіальної громади.

Нині земельні питання у Черкасах вирішуються не прозоро. В результаті практично всі міські пляжі та території вздовж Дніпра передано приватним структурам. Здійснюється кулуарна підготовка до розпродажу земель колишньої танкової дивізії. Тому для горожан важливо привести до влади людей, які зможуть впровадити механізм громадського обговорення рішень щодо долі важливих для територіальної громади земель та вирішуватимуть земельні питання на конкурсних засадах.

Масові звільнення працівників Черкаського заводу хімічного волокна та інших підприємств довели неспроможність владних структур підтримувати вітчизняних виробників. Але і сьогодні ніхто із місцевих керівників так і не спромігся для виправлення ситуації розробити узгоджену з Кабміном програму підтримки найбільш важливих для розвитку регіону виробництв.

Свого часу аеропорт "Черкаси" було передано у концесію неперевіреним партнерам, умови угоди не виконувалися, і рішенням сесії її розірвано. А що далі? Хто із депутатів чи управлінців міста та області щоденно й предметно займається проблемами аеропорту обласного центру? Ніхто!

Напевно, саме відсутність чіткого плану дій, побоювання одних взяти відповідальність на себе, прагнення інших нажитися, а, може, і чиєсь бажання ставити палки в колеса призводить до зриву або загрози реалізації багатьох регіональних ініціатив. Як наслідок, у Черкасах немає власного регіонального банку, про доцільність створення якого впродовж тривалого часу говорять фахівці, а кредитні ресурси у вигляді процентної ставки через філії іногородніх банків надходять в інші регіони. Тільки одна місцева страхова компанія працює у Черкасах, але обслуговує вона лише 3 відсотки комунального майна. (За висновками спеціалістів регіональний ринок страхових послуг оцінюється у 25—30 мільйонів грн., і більша частина із цієї суми знову ж таки вимивається із області.) А пов`язані з освоєнням виділених Кабміном на будівництво та реконструкцію каналізаційного колектора 4-х мільйонів проблеми теж свідчать про слабкість місцевого самоврядування. Не вдаючись у перипетії цієї історії, нагадаємо, що 2793 тисячі із цих коштів так і не було освоєно й повернуто їх до держбюджету…

Проголошуючи популістські заяви про поповнення бюджету, чиновники і політики практично нічого не роблять для виведення із тіні малого і середнього бізнесу, для зниження місцевих податків і зборів та впорядкування і легалізації ринків, що діють у зручних для споживачів місцях.

Пріоритетом соціальної політики в регіоні так і не стало забезпечення житлом працівників освіти та медицини. Із поля зору місцевої влади випадають важливі для громадськості питання підготовки до приватизації міського Палацу спорту. Разом із цим пам`ятниками безгосподарності управлінців стали численні довгобуди…

На фоні недосконалості місцевого самоврядування, громадськість не має дієвих механізмів контролю за роботою управлінських структур різних рівнів та засобів зробити їх діяльність більш ефективною. Тому багато актуальних питань, що вже оприлюднені в ЗМІ, залишаються без відповіді: чи з`являться господарі у занедбаних об`єктів обласного центру; чому не контролюється концентрація метану в газі, за який місто платить мільйони?..

Звичайно, міська влада епізодично реагувала на кризові ситуації, але системного підходу щодо запобігання вирішенню будь-яких проблем всупереч інтересам громади так і не вдалося виробити.

Одним словом, перелік проблем, що потребують невідкладного вирішення, можемо продовжувати ще довго. Але переміни на краще відбудуться тільки у тому випадку, коли до влади на всіх рівнях прийде достатньо людей, які люблять свій народ, свою країну, вирішують проблеми з урахуванням думки громадськості, якщо більшість наших співвітчизників і надалі, у різний спосіб та кожен на своєму місці, демонструватимуть небажання жити по-старому, коли ми чітко усвідомимо гідні людини шляхи і цілі, наповнимося вірою і почнемо діяти.