Володимир Семиноженко: Нова Конституція — тест для старого уряду

М.Петкова,

День,

08.02.06

Володимир Семиноженко: "Згідно з новою Конституцією, яка набула чинності 1 січня, відставка уряду парламентом була робочим моментом".

За насиченістю подіями перший місяць 2006 року перевершив інші "повновагі" роки — політична криза та дві "війни" з Росією, обидві, як здається, вже програні... Чи можна розраховувати на те, що вслід за таким бурхливим початком настане хоча б відносна стабільність? Свою версію причин і ймовірних наслідків хвилі подій, яка накрила країну, має представник Народного блоку Литвина, екс-віце-прем`єр Володимир Семиноженко.

— Що, на вашу думку, послугувало причиною відставки уряду або, інакше кажучи, кризи у відносинах парламенту й уряду?

— Мій погляд радикально відрізняється від "офіційного": я не вважаю те, що відбулося, кризою і, більш того, вбачаю в такому трактуванні елемент маніпуляції громадською думкою. Згідно з новою Конституцією, яка набула чинності 1 січня, відставка уряду парламентом була робочим моментом. Верховна Рада дала адекватну оцінку неефективному Кабінету — ось і все! У відповідь чинна влада удала, що не помічає нових правил, оголосивши виконання парламентом своїх прямих обов`язків кризою. Саме "кризова" інтерпретація події, схвалена самим Президентом, в майбутньому ризикує призвести до справжньої кризи — кризи системи, яку ігнорують.

— І все-таки повернімося до причин — серед таких називають недосконалість нової Конституції, на яку ви якраз посилаєтеся, відводячи підозри в дестабілізації від Верховної Ради...

— Якщо вже ви самі описуєте ситуацію в "детективних термінах", то поставимо собі традиційне для цього жанру запитання: кому та для чого вигідно дискредитувати нову Конституцію? Спроби повернутися до її старого варіанта дуже нагадують прагнення зберегти колишні повноваження ціною ослаблення парламенту, тим більше — парламенту з опозиційною до Президента більшістю. Ще один, безумовно, слабкий момент версії про дестабілізуючі наслідки рішення парламенту — це зв`язувати стабільність із роботою нинішнього Кабінету. Кризи розбурхують країну весь період його функціонування, що підтверджують цифри та факти про економічний, соціальний і політичний стан України в 2005 році. Тож не треба плутати причину та наслідок. Дестабілізація була причиною.

— Однак не можна сказати, що уряд не вчиться на своїх помилках. Наприклад, у нещодавніх програмних заявах Єханурова наводиться цілий комплекс заходів із забезпечення енергетичної незалежності України. Що це як не адекватна відповідь на виклики "газової війни"?

— Можливо, мої слова прозвучать дуже різко, але уряд повинен не вчитися на своїх помилках, — дуже висока ціна цих помилок для національної економіки, — а не допускати їх. Згадані вами заяви справді правильно визначають пріоритети розвитку України — інноваційна економіка, енергозбереження, зони вільної торгівлі... Проблема в іншому — в постійному спізненні, відставанні на кілька кроків як від економічного, так і від політичного порядку денного. Так, про стимулювання інноваційної діяльності на державному рівні заговорили тільки тоді, коли стало остаточно ясно, що економіка потребує системного оздоровлення. Те саме стосується й енергозбереження. Схоже, нинішня влада вміє працювати виключно в "антикризовому" режимі. Якби програма уряду, на зразок нинішньої, була прийнята, скажімо, на рік раніше, швидше за все, не було б і тих викликів, на які тепер треба терміново шукати відповіді.

— Адже аж ніяк не всі проблеми можна передбачити заздалегідь! Уряд має відповідати за власну політику, але не за політику сусідів. Часто наші "закляті друзі" діють швидше на зло, аніж із прагматичних міркувань. Я маю на увазі нещодавню заборону на поставки української м`ясної та молочної продукції.

— Чому ви не бачите тут прагматики? На мою думку, саме вона і є головним мотивом. Якщо Україна не може контролювати "м`ясний транзит" на своїй території, то заборона на ввезення сумнівної продукції до РФ у цій ситуації є єдиним ефективним заходом. До речі, на необхідність упорядкувати імпорт продукції тваринництва, ще до прийняття Росією відповідного рішення, вказував Секретаріат СОТ. Політизація того, що відбувається, — найлегший й одночасно найнебезпечніший варіант реакції української сторони. Легкий — тому що "нібито" знімає відповідальність. Небезпечний — бо передбачає формування та подальше закріплення в суспільній свідомості образу ворога. Визнати "загрозу ззовні" головним чинником консолідації нації — означає розписатися у відсутності будь-яких інших об`єднувальних ідей.

— Невже таких ідей справді немає?

— Вони є, і їх вам назве кожен "пересічний громадянин". Сьогодні, коли кризи загрожують стати звичайним явищем, як ніколи запитані професіоналізм у політиці, відповідальні рішення, установка на діалог. Сподіваюся, що новий склад парламенту виявиться здатним задовольнити цей запит.